Дуже довго втягувалася в цю книгу. Мені знадобилося десь 25 глав, щоб, нарешті, перейнятися почуттями до головного героя і подій, що відбуваються. Зате решту книги прочитала залпом. Події тут відбуваються каки в житті: то порожньо, то густо. Місцями є час осмислити філософські думки Ліна і Кадера, місцями навіть зітхнути колись. Книга мені сподобалася. На мій погляд, вона про те, що всі люди неоднозначні. Немає виключно хороших чи виключно поганих. Все залежить від точки зору. Глави про війну в Афганістані, зізнаюся, читати було неприємно (я все-таки звикла, що наші воїни - хороші, а моджахеди - погані). Однак, і вони змушують задуматися про те, що правда у кожного своя і про те, що в громадянських війнах не буває переможців. І ще один посил цієї книги - дуже важливо навчитися прощати як інших, так і себе. Без цього вміння душевної рівноваги не досягнути.

Читати Шантарам цікаво, після прочитання виникає бажання відвідати Індію, знайти в ті ресторани і готелі, прогулятися слідами автора... Дуже вражаюча книга! "Шантарам" означає "мирна людина", саме так назвали головного героя, який розповідає нам про своє життя в Індії, який побував у складі мафіозного угруповання в Афганістані, де йому як раз не вийшло залишитися мирним. Власне кажучи, книга читається легко, цікаво, захоплююче, в книзі багато яскравих персонажів, як індусів, так і європейців. Багато хто з них схильні до філософських роздумів. Їх долі — часто вигадливі і драматичні. При всьому цьому в романі досить жорстоких і трагічних сцен, число яких помітно зростає по мірі того, як головний герой поступово зближується з керівником однієї з гангстерських угруповань Бомбея. Читайте і насолоджуйтесь!