Матильда

Під час читання книги у мене почав сіпатися око. Невже і справді бувають такі батьки і педагоги? Невже можна так сильно не любити дітей? Або, знаючи які вони самі, брехливі, які ненавидять і неосвічені, батьки і педагоги проектують це поведінка на всіх? Як інші батьки не обурювалися, в цьому місті не залишилося жодного сміливця? Як у дитини, постійного шпиняет, залишилася адекватна самооцінка? Ця книга залишила у мене в душі багато подібних питань. Головна героїня, Матильда, викликала радше жаль, ніж захоплення. Вже краще мати хороших батьків, ніж суперздатність до читання, рахунку і телекінезу. І, звичайно, шкода міс Хані, що не вміла стільки мужності, як Матильда, і потрапила в рабство до тітки. Загалом, зустрілися дві самотності і нехай у них все буде добре.

Можу сказати одне - книга крута. Рональд Дал вміє писати це беззаперечно. Його герою так вміло поєднують реальніть і казковість, що мимоволі занурюєшься в світ його історій і не можеш відірватися.
Його "Матільда" - це той випадок, коли і дорослі, і діти будуть в захваті. Розповідь про дівчинку в якої "очі горять вогнем" - вогнем справедливості. Вона якимось магічним образом впорядковує все до чого наближається. Тут нажче писали, що їй не пощастило з батьками. Але на мою думку, Дал не робить з них монстрів, кони люблять свою донечку настільки, наскільки можуть це робити. Загалом, дуже повчальна історія.

Роальд Дал — улюблений письменник усієї сім'ї! Його книги читають і діти й дорослі. Коли я тільки починала читати "Матильду", то мені постійно здавалося що головна героїня немов списана з мене, адже я так само обожнюю читати книги! Впродовж усього твору я співчувала головній героїні, оскільки їй геть не пощастило з батьками. Справді дуже хороша та добра книга про дружбу і про те, що деколи діти в стократ розумніші ніж деякі дорослі.