Щиголь

Щиголь Донни Тартт - це роман-роздум й його обсяг доречний до присвяченої теми. Книга вміщує в себе декілька важливих філософій сучасного світу - від того, що тероризм й наркотики - це жах, а кохання та сімейне щастя - це дуже добре. Це, якби задатися ціллю зробити лаконічний та примітивний реферат цього роману. А насправді - це ціла сага, по жанру, з життя людини яка йде по життю з острахом від бачення загибелі в дитинстві своєї матері, тому й філософія маленької людини обережна та дуже делікатна. А Щиголь на малюнку стає не сигналом лиха, а навпаки уваги до життя до самої її дрібнички, щоб знаходити радість й в малому. Респект БукОпту…

У романі є проблема і мистецтва, і взаємин дорослих і дітей, і дорослішання, і поганих зв'язків, і шахраїв, і "безсмертя", і добра зі злом - так багато всього. Також "Щиголь" розкриває весь кошмар терактів - після них помирає стільки людей, стільки позбавляється близьких, стільки не може після знайти притулок, стає інвалідами, лежить в лікарнях. Структура проста, ніяких різних часових стрибків. В цілому, роман мені дуже сподобався, рекомендую!

Кажуть, що книгу треба читати з олівцем, щоб відмічати певні думки, абзаци, фрази, речення, які тобі сподобались або несуть глибокий зміст і до яких варто повернутися, щоб переосмислити їх заново. Якщо так, то роман «Щиголь» я підкреслив би суцільною лінією.
Сказати, що роман сподобався – це не сказати нічого. Подібних книг я ще не зустрічав, хоча аналогії сюжету можна простежити й у інших видатних творах. Але для чого це робити? Просто читайте і отримуйте насолоду від прочитаного.
Стиль написання вражає своєю глибиною, унікальністю та неповторністю. Здається, що фраза «неможливо виразити словами» Донні Тарт просто невідома. Я, наприклад, слів, щоб висловити свої емоції після прочитання «Щигля» знайти не можу:)
Пулітцерівська премія? Чи дійсно вона заслужена? Що такого треба написати, щоб її отримати? Прочитайте «Щигля» і можливо ви зрозумієте, а можливо і ні…
Книга ця не для всіх. Читається вона нелегко і довго. Та й читати її швидко не раджу, інакше можна втратити її глибинну суть. Читайте вдумливо і повільно. Читайте з олівцем, читайте без олівця – як вам буде зручно, але читайте…
Ви спитаєте: ця книга про мистецтво? – Так.
Ця книга про хлопчика-сироту та його складні життєві перипетії? – Так.
Ця книга про любов? – Так.
Ця книга про дружбу? – Так.
Ця книга про зраду? – Так.
Ця книга сенс буття? – Знову «так» і безліч разів «так»…



Чи є у романі гострі і несподівані повороти сюжету? – напевно ні. Хоча можливо хтось побачить і їх. Кожен читач певне зможе знайти у романі щось для себе, щось таке, що торкнеться конкретно його почуттів і можливо опише якусь його емоцію, яку він сам не зміг би виразити словами.
Напевне відгук на цю книгу вийшов у мене плутаним і не зовсім зрозумілим. Але саме так я спробував виразити саме свої почуття, які викликав, пробудив, віднайшов, породив роман «Щиголь». Тому що саме такі плутані відчуття лишаються під час його прочитання.
На мою особисту думку – ця книга є яскравим зразком шедеврів світової літератури, яка навіть може зазіхнути на класику (не знаю, хто визначає, чи є твір класичним, але, якщо читачі, то я безсумнівно буду серед їх числа). Саме такі книги проходять крізь читача, лишаючи глибокий слід у серці, думках та почуттях.

P.S. Для любителів кіно – у 2019 році вийшла картина з аналогічною назвою. Порівнювати кіно з літературою, звісно, справа невдячна та й непотрібна. Пораджу лише не намагатися знайти у фільмі того, що може дати вам ця книга. То ж не лініться, беріть в руки роман та поринайте у такий депресивно незвичний, але, попри це, захопливий світ Теодора Деккера.
Приємного читання:)

Андрій Водяник

Книга реально варта вашої та моєї уваги. Перші 600 сторінок не будуть такими нудними, як сказав Ігор, але останні 200 сторінок все таки цікавіші))) Це одна із тих книг, що впадає в розум, увагу та, навіть душу, надовго)))) також дуже люблю її автора, тобто Тартта, а ще більше обожнюю його стиль написання. Він якось вміє все так написать, закрутить, що від книги неможливо відірватися. Рекомендую всім)))

Книга варта уваги. Для тих хто тільки починає читати, книжка трошки заважка, тому, що перші 600 сторінок будуть нудними, але останні 200 сторінок уже дуже цікаві. Рекомендую.

Якщо маєте можливість у своєму житті прочитати хай тільки одну книгу,оберіть "Щиголь ". Не пошкодуєте! І хай вас не лякає кількість сторінок!