Коротка і моторошна розповідь. Кішка з'являється в будинку чоловіка, що стояв на чолі розробки ліків для людей (добру справу), для чого в ході випробувань було загублено п'ять тисяч кішок. Найжорстокішим чином кішка розправиться з детективом, який узявся її знищити. Для нього це просто робота, добре оплачувана. Ну, а для кішки - порятунок життя і помста за намір. Мораль: будьте ласкаві не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує. І тоді до вас не з'явиться адова кішка, а в будинку буде жити пухнаста, муркотлива істота, що приносить радість.

Я не розумію, чому ця книга так мене схвилювала. Сюжети прості, тиражувалися, по суті, де тільки можна. Головні герої повістей - просто люди в незвичайних і навіть надзвичайних ситуаціях, їх реакції такі банально людські, що страшно. І противно. І соромно. Що не кажіть, Кінг - справжній майстер своєї справи. На мою думку, ніхто в сучасній літературі не володіє словом так добре, як він, і не створює настільки достовірних персонажів, що здається ніби вони реальні люди і ти навіть знаєш їх особисто.

Я не в перший раз зустрічаю у Кінга сюжет, де звичайна жінка зазнає насильства з боку чоловіка. І всякий раз героїня вирішує сама взяти правосуддя у свої руки і врегулювати "питання", не вдаючись до допомоги інших. І кожен раз Кінгу вдається описати героїню так, що віриш в її існування, розумієш її, співпереживати і підтримуєш. Мені здається, для досягнення такого реалізму в описі протилежної статі потрібен величезний талант. Але Кінг все одно молодець: сцени боротьби за виживання тримають в напрузі, маніяк гидота до нестями, а героїня ні крапельки не відчуває каяття.