Інститут

Знайди, якщо зможеш: рецензія на книгу Стівена Кінга «Інститут»
Ви коли-небудь замислювались, скільки дітей щороку зникає безвісті? Наприклад, в США ця цифра сягає 800 000. В Україні – 7800.
Саме ця жахлива статистика надихнула Кінга на написання «Інституту» - однієї з найстрашніших та найпрекрасніших робіт письменника.
Досвід вирішує все
«Інститут» - гаряча новинка від Короля Жахів, яку нещодавно презентував Клуб сімейного дозвілля. Її перша публікація припала на минулий рік, коли Кінгу вже стукнуло 71. Здавалося б, що момент творчого розквіту письменника давно пройшов, але Кінг досі не перестає дивувати силою і актуальністю своїх творів. Його вміння поєднувати містику і гостросоціальні проблеми з роками лише посилюється.
Ласкаво просимо до Інституту!
Головний герой «Інституту» - 12-и річний хлопець на ім’я Люк. Він має непересічний розум , тож , попри свій юний вік , готується до вступу одразу до двох престижних університетів. А ще , він має невелику здібність до телекінезу.
Але однієї ночі, життя Люка летить шкереберть: до його будинку вдираються незнайомці, які вбивають батьків хлопця, а його самого викрадають. Так ,Люк опиняється у таємничому «Інституті» - секретній організації, яка проводить експерименти над дітьми з надприродними здібностями. Невдовзі , хлопець знайомиться з іншими мешканцями Інституту, які розповідають, що всі ці тортури потрібні для того, щоб відправляти дітей до так званої «Задньої половини» . Про те, що там відбувається , ніхто достеменно не знає. Люк все більше упевнюється, що має втекти звідси. Але як?..
Пекло чекає
Одразу скажу, що для мене «Інститут» був просто бажанкою в колекцію. Я не люблю пізню творчість Кінга, адже вона суттєво програє його раннім роботам. Письменник часто переборщує з актуалізацією своїх книг, пишучи про те, що знає лише наполовину. Але «Інститут» - це зовсім інша історія.
По-перше, коли Кінг пише про дітей, у нього завжди виходять шедеври. Варто лише згадати славнозвісне «Воно» чи «Сяйво». Головні герої «Інституту» - діти , яких змусили зарано подорослішати. У них відібрали сім’ю, друзів, відібрали свободу, зробивши їх звичайним розхідним матеріалом.
Головна проблема горору – непродуманість та завелика концентрація на жахах . Часто, письменники забувають , що окрім монстрів , мають з’являтися й звичайні люди і тому , центральні персонажі виходять , м’яко кажучи, не дуже. Кінг в свою чергу, робить ставку не на монстрів , а на людей , тому реалістичність та наповненість персонажів його книг , ніколи не розчаровує. «Інститут»- чудовий доказ цього.
Головний герой книги – досить неординарний. Він надзвичайно розумний і це неабияк допомагає йому приймати дорослі та виважені рішення, але в той самий час, він залишається наляканою , покинутою дитиною , яка не розуміє, що коїться навколо.
Попри те , що більшість персонажів книги має надзвичайні здібності, містична наповненість книги мізерна. Насамперед, вона сконцентрована на почуттях та емоціях героїв.
Імпульсивна , динамічна та нелегка морально, адже добра чверть книги – це описи жахливих тортур, вона все одно лишається захоплюючою і заворожуючою.
«Інститут» - це в першу чергу приклад психологічної прози. Вона пробирає до кісток своєю безкомпромісністю, продуманістю та жорстокістю. Вона лякає. Але ще більше – вражає. Що більше я читаю Кінга, то більше розумію, що не варто шукати монстрів під ліжком. Іноді , варто просто роззирнутися навколо.
Кому читати
Must-read кожного кінгомана, ідеально підійде для знайомства з творчістю Кінга.
Кому не варто читати
Занадто чуттєвим читачам деякі моменти книги можуть не сподобатись.

Дана книга дуже сильно зацікавила з самого початку. Придбала її як тільки з'явилася у продажу, прочитала за короткий проміжок часу і не розчарувалася. Дану історію прийнято порівнювати з "Воно", проте думаю що таке порівняння не зовсім коректно. Великим мінусом "Інституту" є саме те, що персонажі практично не розкриті. Лише меншості з них приділяється достатня кількість уваги саме з психологічної точки зору, розкривається їх характер. А втім, навіть природа зла в цій книзі зовсім інша. Жахів і містики тут немає так багато, велика частина уваги концентрується саме на переживаннях, страхах і страждання дітей. Але лякає це звичайно ж не менше, якщо не більше, саме своїми сильними емоційними складовими. В цілому сподобалось, можу радити фанатам Кінга!