Коли Ніцше плакав

На відміну від багатьох інших книг Ірвіна Ялом по психології, ця являє собою роман. Роман не в повній мірі історичний, але заснований на реальних історичних персонажів, які жили у Відні в другій половині 19 століття, поглядах і події з їхнього життя (відтворені за листами, щоденниками та ін.). Ялом зі своейственним йому майстерністю психолога пояснює, як біографічні події в житті Фрідріха Ніцше могли привести до формування його особистості, а також народженню його праць, зокрема, книги "Як говорив Заратустра". Підспудно автор розвиває свою давню думку про те, що саме філософія служила цілям світського самоаналізу та психотерапії до появи відповідного терапевтичного напрямку в 20 столітті.

Опис безпосередньо подій книги мені здається маловажним, тому що вся родзинка в розмовах і самокопання. В основному ми бачимо, як Йозеф Брейер копається в собі, намагаючись вирішити свої проблеми, які спочатку були "вигадані", щоб заманити Ніцше до себе на лікування. Однак, в результаті бесід Брейре все сильніше розумів, що проблеми не надумані, а реальні; страждав все сильніше. Розмови з Ніцше поступово допомагали розкопати причини проблем, дати розуміння, і в підсумку Брейер ухвалив себе, став тим, хто він є, перестав боротися з уявними ворогами в своїй голові. Зацікавився філософією Ніцше після цієї книги.

Роман вдалий, на мій погляд. Роман корисний. Роман цікавий, атмосферний, філософський, життєвий. Бесіди Ніцше з Брейером володіють справжнім психотерапевтичним впливом. Підслуховуючи їх діалоги, мимоволі копаєшся в собі, можна несподівано розкрити те, що приховано дуже глибоко і непомітно вилікувати. Негадано книжкове відкриття року і бажання почитати філософа.