14 лист. 2019
Опубліковано в:
Вона надзвичайно любить життя і бачить навкруги позитив. Він ж насторожений та незадоволений всім.
Вона обожнює книги. Він за життя не прочитав жодної, проте подарує їй книжкову шафу, зроблену своїми руками.
Вона в захваті від котів. Він їх ненавидить, проте заради неї готовий терпіти тварин у їхньому домі.
Вона любить людей. Він мовчазний та замкнутий.
Вона любить тільки абстрактні речі: музику, книжки, дивні слова. Він визнає речі винятково матеріальні.
Про те, що саме може об’єднувати цих двох абсолютно різних людей, може здогадатися кожен.
Душевна історія кохання від Фредріка Бакмана і не тільки…
Як так сталося, що я всім серцем полюбила зануду, боркотуна Уве, вічно незадоволеного всім та всіма, з суїцидальними намірами, який не бажає підпускати близько до себе людей, який створює конфлікти і ображає оточуючих, який намагається все і всіх контролювати і, здається, абсолютно не вміє спілкуватися з людьми. Та тому що автор майстерно розкрив психологію героя і показав, що за всім тим зовнішнім ховається чутлива, дуже ранима натура та велике серце. І лише тоді ти розумієш, що поведінка героя – це просто спосіб приховати свою душевність, чутливість і захистити себе. А ще за цим стоїть нелегке дитинство і подальше доросле життя, в якому надіятися приходилось тільки на самого себе.
«Чоловіки є тими, ким вони є, завдяки своїм вчинкам, а не словам». Уве – людина дії, а не слів. В нього золоті руки і, незважаючи на відлюдькуватий характер, він ніколи не проходив повз людини, якій потрібна була допомога. А свою мовчазність він виправдовував так: «Коли люди говорять небагато, вони тоді й дурниць усяких не стануть розпатякувати».
Добра, світла, затишна книга, яка полонила читачів, в тому числі і мене. Яка вчить не дивитися поверхнево, а намагатися копати глибше. Яка показує, що за кожною людиною стоїть її історія. І ми не можемо когось змінити, ми можемо просто допомогти. Історія, над якою смієшся і плачеш. А ще сумуєш за тим, що вона завершилася.
Зоряна Лип’як
