«Душа на відмінну від шкіри безколірна.»
Гарріет Бічер-Стоу
Людська жорстокість безмежна, а особливо коли вона замаскована під гуманізм і це надзвичайно страшно. Завжди існували різні прошарки населення: багаті і бідні, господарі і підопічні. В Україні теж дуже довгий час було кріпацтво, але, напевне, навіть воно не було настільки страшне, як рабовласництво в Америці.
Як можна вважати людину за предмет побуту і ні в що її не ставити? Краще ставитися до кота чи собаки, аніж до людини? Переконливо виступати, що раб не має почуттів, емоцій, власних думок і переконань? Розлучати цілі сім’ї, забирати дітей в матерів і перепродувати їх на ринку, як кошенят? Цькувати собаками і забивати кийками людину до смерті через намагання втекти і отримати бажану волю? Ставити під сумнів наявність душі? І все це лише через чорний колір шкіри…Страшно…Але ці расистські переконання побутують і досі, можливо через те, що волю темношкірим людям подарували відносно недавно.
Всі ми вважаємо себе гуманними людьми, але як зазначала письменниця: «Чим ми кращі від работорговців, якщо допускаємо рабовласництво? Якби не було попиту, то й не було б пропозиції.» Людська байдужість є основним коренем зла, який і допускає усі страшні злочини. І як сказав Сент-Клер: «Що сталося б із цими нещасними, якби не було на світі дітей? Діти – ось хто справжній демократ!» Дійсно, лише діти чисті серцем і душею, оцінюють людину не за статусом і кольором шкіри, а за її вчинками і думками. Чому ж ми змінюємось коли виростаємо? Як зберегти цю чистоту? На жаль, це вдається тільки маленькій крихті людей.
І саме Том належав до цих вибраних, що не черствіють душею і несуть свою віру крізь усе життя, як факел від якого запалюється багато ближніх душ. Він мав хорошу сім’ю і доброго господаря, якому служив вірою і правдою, а той в свою чергу обіцяв подарувати Тому за це волю. Але, як часто буває, заради своєї вигоди можна знехтувати обіцянками і включити режим «егоїзму». Через свої борги містер Шелбі продав хорошого слугу, хоч і під натиском дружини обіцяв викупити назад.
Новий власник виявився хорошою людиною і вже був готовий підписати документ про волю Тома, як довгоочікувана мрія випурхнула із рук негра через легковажність свого господаря до смерті, яка часто приходить без попередження. Дружина Сент-Клера не виконала обіцянки чоловіка і продала доброго раба на плантації, чим підписала йому смертний вирок, але Том не впав у відчай, а до останнього вірив в Ісуса Христа та його милосердя. На плантаціях він навернув до віри та повернув до життя велику кількість знедолених негрів. Це обов’язково зарахується йому Там, адже душі безколірні та у могилі всі вільні та рівні.
Відважністю негрів і їхньою жагою до волі не можливо не захоплюватись. Взяти хоча б тільки Елізу, яка з дитиною на руках по льодові, який рухався перебралася на інший бік річки і таких як вона тисячі, мільйони. Люди здатні на надможливі речі в боротьбі за волю, незалежно від кольору шкіри, статусу чи віросповідання.
Як би добре не ставились до людини або й навіть тварини, але неволя є неволя і вона ніколи за жодних обставин не замінить відчуття волі та можливість дихати на повні груди.
Книга «Хатина дядька Тома» стала справжнім переворотом у світі літератури та відкрила очі на жорстоку реальність рабовласницького ладу. Звичайно, рабство відразу не скасували, але «крига скресла» і ця книга спричинила підстави до цього.
Її варто читати усім дітям від 2 до 102 років, ніколи не бути байдужим до несправедливості і чужої біди, завжди жити з вірою в серці і уповати на Божу милість, адже його плани кращі наших мрій.
P.S.: цікаво, якби відреагувало тодішнє суспільство, якби дізналося, що у майбутньому президентом Америки стане темношкіра людина? У Бога таки відмінне почуття гумору та справедливості! Однозначно 5 з 5!
Марія Слюсарчук
