«Чи ви колись запитували мишу, що вона думає про вас?».
Якщо ні, то запрошуємо до світу маленького мишеняти Сильвестра, який, як виявилося, дуже боявся людей, бо мишодід його застерігав «З людьми поведешся – страху наберешся».
З мишеням ніхто не хотів дружити, отож йому кортіло стати кимось іншим. На жаль, дві пір’їни не допомогли йому стати пташкою, а пелюстки зів’яли, не перетворивши його на квітку.
Грушею провисіло мишеня не більше, ніж півгодини, бо його лапки були занадто маленькі, щоб триматися за гілку, як грушки.
І коли вже здавалося, що його життя так і мине безрадісно і сіро, одного ранку Сильвестра розбудили дивовижні звуки. То Тиміш, онук бабусі, в хатинці якої мешкало мишеня, грав на скрипці. І Сильвестр загорівся ідеєю навчитися грати на скрипці, а оскільки скрипок для мишей не роблять, то він почав своє «скрипкополювання». Що тільки не перепробував з бабусиною шухляди майбутній скрипаль, аби виготовити власну скрипку. Зрештою, методом проб і помилок, він поєднав маленький ключик та моточок жилки – і скрипка заспівала.
Захопившись грою, мишеня й не помітило, що до кімнати увійшов бабусин онук.
Сильвестр не встиг злякатися, як почув низку компліментів від рудого хлопчика, з-поміж них навіть «музичне диво». І несподівано хлопчик та мишеня подружилися, разом навчилися грати кілька мелодій (потайки від бабусі, бо ж усі бабусі бояться мишей). Завдяки мишеняті Тиміш теж полюбив музику, яка раніше наганяла на нього нудьгу та сум.
Вам цікаво, звідки походить назва «Неперевершений Сильвестр»? Якось музичний дует так захопився вивченням нового твору, що геть забув про все на світі, зокрема й про бабусю. Бабуся, яка до того ж працювала вчителькою музичної школи, була приголомшена побаченим і почутим, тож забула кинути в мишеня капцем, а натомість захоплено промовила «Неперевершений Сильвестр».
Відтоді бабуся перестала боятися мишей, а Сильвестр почав ходити до музичної школи разом з Тимошем. Ба більше, час від часу Сильвестр дає концерт курям і качкам, як і мріяв.
Чим нас вразила ця історія? Нестримною жагою йти до мрії, наполегливим пошуком свого місця в житті, а також незрівнянними ілюстраціями. Відчувається, що авторка тексту та ілюстраторка – це одна й та сама особа, бо передано і настрій, і внутрішній стан героїв. Словом, це неперевершена книга для читання малюкам від 3 до 7 років. Самі читаємо, і вам радимо!
Леся Солейл
