"Скелет без шафи"...

Після прочитання назви книги мені, як і багатьом, подумалося про відомий вислів «скелет у шафі», значення якого всі ми знаємо. Але ця історія навпаки транслює те, як не відкладати проблеми на завтра, не ховати переживання далеко в темний куток душі. Вона натякає юному читачеві, як у навчитися фільтрувати думки інших про тебе і не ставити життя на стоп через проблеми в школі. Книга про внутрішню силу та добро.







Загальне означення Сліма – скелет, проте важливе й першочергове – найкращий друг. Саме з ним головна героїня Аня обговорює все-всеньке на світі: дурнуватих однокласників, які чіпляються до неї, своє тіло, яке набрало форм раніше, ніж в інших дівчаток. Та всі ці труднощі одинадцятирічної школярки лише на перший погляд роблять життя якимось не таким. Хочеться швиденько прибігти, ткнутися в мамине плече й викласти усі біди. Та Аня демонструє справжню внутрішню силу й поведінку дорослої людини. Одягнувши футболку зі смайликами та посмішку на обличчя, вона впевнено каже батькам, що все ок. У школі Аня справді складно налагодити стосунки з однокласниками, та не зважаючи на весь негатив, у дівчинки є підтримка подруги Кіри, крутезний блог про скелета Сліма, цікаві книги з анатомії, люблячі батьки. А з таким запасом хорошого вся гіркота образи стає другорядною. Шкільні проблеми, безперечно, негативно впливають на дитину, а подекуди розвивають навіть певні комплекси, небажання повертатися туди, де не відчуваєш себе комфортно. Але життя постійно доводить Ані, яке воно прекрасне, і яка чудова вона сама. Лиш треба додати трохи більше впевненості.

Перше, що варто відзначити – у творі досить цікаво розкрито тему соціальних мереж. Дівчинка веде блог в Instagram від імені скелета, де розповідає на прикладі різних його частин про людське тіло. Кількість підписників постійно збільшується. Це саме те, що в сучасному світі називають корисним контентом. Змістовно та актуально. Завдяки своїм зацікавленням Аня знаходить у блозі власне коло спілкування. Адже кожен пост через коментарі набуває активного обговорення.

По-друге, не можна оминути увагою й обставини, за яких познайомились Аня та Кіра. У цьому випадку авторка торкається проблеми війни в Україні, переселення з окупованих територій, а головне – дитяче сприйняття ситуації: «Кіра та її батьки переїхали з містечка, де стало небезпечно жити. Там починалася війна…» Простими словами про непрості часи.

Третє, чого не можу оминути увагою, звісно ж, тема шкільного булінгу. Але важливо те, що вона не затьмарює всі інші меседжі, які є в цій книзі. Авторка не каже щось на кшталт «Булінг – це дуже-дуже погано. Через банду бешкетників та їх негативну поведінку страждають інші діти…» Ні. Ця книга точно не просякнута надмірним дидактизмом. Там просто багато різних дітей, характери та поведінка яких змальовані з усією красою стрибучості, непостійності та різноманітності підліткового віку. Усі ці діти різні у тому, що особливі. Комусь подобається музика, комусь – робити селфі, а хтось є ватажком банди, яка вважає, що може самостійно писати неписані правила для однокласників. Але потім життя натякає на неправильність таких думок і трохи ламає погляди, або в нашому випадку – руку. Для підлітка важливо самостійно навчатися на своїх помилках, бо ж надмірні нотації від батьків можуть викликати спротив. У цьому аспекті книга буде цікавою й для дорослих.

Усе це і точно набагато більше гармонійно поєднано в історії. Вона вміщує і сміх, і розчарування, і справжню дружбу, на яку не впливають ні думка інших, ні відстань, а також крутезний шпагат, який здивує всіх. Оксана Лущевська створила історію про дівчинку, яка переживає нелегкі стосунки з однокласниками, але це лише засмучує її, а не стає трагедією всього життя. Слім є своєрідним відображенням внутрішніх переживань дівчинки. Він не є місцем, де можна заховатися від своїх проблем, а місцем, де можна про них розповісти. Книга читається легко, містить чіткі посили, а ілюстрації Кет Артішок роблять її ще більш привабливою для ока. Тому із впевненістю можу сказати, що кожен читач таки поставить свій «лайк» цій історії.



Тетяна Марценюк