Право на чари

Сюжет: За традиціями чарівництва: восьмому сину восьмого сина передує майбутнє чарівника. В день народження дитини приходить чарівник, щоб передати свої сили, оскільки до смерті залишилось 6 хвилин, але сталась помилка. Яка саме зможе прочитати самі.

Про головну героїню нічого не можу сказати. Оскільки, для мене вона залишилась другорядним персонажем.
Не розкритий внутрішній світ/думки. Дитина і дитина. Я очікувала, що протягом книги дівчинка буде виділятись своєю розважливою поведінкою або навпаки занадто емоційністю.

Сподобалось те, що автор поступово вводив у світ магії. Книга стала цікава тільки під кінець, але я не полишаю надій, що стиль автора мені сподобається, тому хочу продовжити читати цю серію

"Право на чари" поклали початок циклу про відьом. Я, як істота досить допитливе і вкрай занудне, Пратчетта віддаю перевагу читати по хронології написання. Та й не тільки Пратчетта, до слова. Чесно? Як на мене, так набагато простіше йти за списком створення книг, ніж кидатися від циклу до циклу або ці цикли чергувати. Один із вагомих плюсів - вже точно нічого не випустиш: якусь кумедну відсилання на більш ранній твір, але з ще не знайомого циклу, припустимо. Персонажа не прогавити. І так далі. Власне, "Творці заклинань". Чарівна книжка про те, що буває, коли восьмий син восьмого сина виявляється дочкою. Про першу чарівниці в стінах незримого Університету. Жінки і магія несумісні, говорите? Ха. Повірте, на цих сторінках вам доведуть протилежне. А ще познайомлять з шедевральною матінкою Ветровоск. Здається мені, багатьом не полюбити цю колоритну мадемуазель буде досить складно) Цей цикл у мене відразу пішов трохи бадьоріше, ніж Рінсвінд. Може просто розрахувалася, може справа в сюжеті ... Динаміка звичайно трохи інша, це безперечно. Але в загальному і цілому все одно той же іскрометний пратчеттовскій стиль, який робить читання повним насолоди. Сподобалося. Дуже-дуже сподобалося.

Ну ось я закінчила читати першу книгу про Плоский світі Террі Пратчетта. Я залишилася в захваті. Книгу прочитала на одному диханні за кілька днів. Персонажі не залишили байдужою ні на хвилину. Невдаха-чарівник, який ніяких особливих навичок не мав, окрім хіба що вплутуватися в різні негаразди. Звичайний офісний працівник, який став першим туристом по закутковому містечку, який як мавпочка дивувався здавалося б звичайним речам. Аферисти-любителі, які намагалися надути цього простака. Дивовижна скриня. Дурні ситуації, комічні історії. Постійний песимізм Рінсвінд, не згасаючий оптимізм Двоцвіта. І все це приправлено специфічним англійським гумором і стилем. Так, нічого схожого до цього я не читала.