₴
₴від 2000 ₴₴від 7000 ₴
Нова пошта
Укпошта
Ця історія починається з розкладу на центральному залізничому вокзалі столиці, де на електронному табло світяться жовтим назви міст, до яких поки що не їдять поїзди: Керч, Мелітополь, Донецьк, Маріуполь, Луганськ, Севастополь, Євпаторія. Але про них памʼятають і їх відвойовують. Залізниця першою після армії заходить на деокуповані території, на ходу ремонтуючи колії. Відповідає за безпеку перевезення перших осіб країн-союзників і світових зірок до нашої столиці. Рятує, дає прихисток, забезпечує армію і оборонну промисловість. Дарує надію і єднає.
Українська журналістка Марічка Паплаускайте проїхала понад 8 000 кілометрів і провела 40 інтерв'ю аби зрозуміти, як залізниці вдалося стати символом спротиву. Чому навіть у розпал повномасштабної війни сполученням Київ-Варшава курсує лише один потяг? Як залізниця стала головним інструментом волонтерського руху і як на ходу спорудила перші у світі медичні поїзди-реанімації для евакуації поранених? Хто організував приїзд до Києва Джо Байдена?
| Видавництво | Лабораторія |
|---|---|
| Обкладинка | тверда |
| Папір | Офсетний |
| Мова | Українська |
| Рік видання | 2024 |
| Кількість сторінок | 272 |
| ISBN | 978-617-8367-01-5 |
| Вага (г) | 370 |
| Розмір (мм) | 145x215 |
| Штрих-код | 9786178367015 |
Відгуки клієнта Потяг прибуває за розкладом. Історії людей і залізниці
Спіймала себе на думці, що прочитавши 70 сторінок, я не памʼятаю, що було на них. Читала із жадністю із кожним рядком все більше і більше в сподіваннях, що з головними героями все добре. Історії, які написані шокуючі, тривожні, хвилюючі. На кожній сторінці наливаються сльози і нерозуміння невже це все з нами, невже це не фільм. Як люди жили і живуть в таких умовах? Як вдалось вижити? Які ж вони сильні
Розповідь про простих людей, які зустріли війну, про роботу залізничників, як віддано працювали, про волонтерів, машиністів
Всеодно в мене склалось враження, що деяких «начальників» занадто гарно описали і мене беруть сумніви чи справді вони такі добрі та емпати чи, щоб просто «випендритись» в книзі/розповіді. На жаль, не дуже вірю високопосадовцям ???? Не кажу, що на залізничній дорозі немає добрих та чесних людей ????, але, сподіваюсь, все що в книзі написано - правда (деякі моменти за війну, прильоти, вибухи хотілось би, щоб люди збрехали, але це наше повсякденне життя ????)
Протягом книги було важко стримувати сльози. Кожен момент, хочу, щоб Ви прочитали. Ця книга вартує уваги. Прочитала книгу і відчуваю спустошення, розпач
