Зізнатися, я ніколи не любила Карлсона, цей персонаж навіть в дитинстві не здавався мені позитивним, незважаючи на те, що його образ в радянському мультфільмі і дитячих спектаклях дуже пом'якшений порівняно з літературним оригіналом. Але зараз, коли мені в руки потрапила третя частина його пригод, я не втрималася і захотіла дізнатися продовження історії, тим більше, було цікаво порівняти свої враження про героїв через безліч років після нашого знайомства. Варто відзначити, що чи то до третьої частини до «самому-краще на світлі» вже порядком звикаєш, то чи дійсно персонаж трохи змінюється і стає трохи менше безсовісним. Та й Малюк з віком вже не так легко ведеться на його хитрощі, найчастіше прекрасно усвідомлює, що Карлсон його «розводить», більш того, молодший Свантесон намагається впливати на хуліганистого одного і відрадити його від пустощів. Взагалі, маленьким читачам набагато простіше насолоджуватися гумором цієї книги, захоплюватися пригодами, «курощеніямі і дуракаваляніе», не надаючи значення тему фактом, що людина з моторчиком поводиться як справжній маніпулятор, завжди отримуючи бажане, варто тільки сказати «інакше я грати не буду»