Після прочитання навіть не хочеться багато говорити. Як завжди з гарною книгою. Погану хочеться "обробити під горіх". А коли добре, тоді добре. Не дуже розбираюся в категоріях фентази. Темне це чи не темне. Але, це безперечно розумне фентази. Дуже цікаві герої, характери. Політичні інтриги. Все як треба. Правдиво. Без сопливого романтизму. Місцями жорстко. Але, як же цікаво! Так, я бачила, де ще можна злегка доопрацювати. Але це дрібниці. Вже купила другий том.

Про цикл від Аберкромбі сказано вже не мало, і скажу ще більше. Метр темного фентезі створює дивовижний світ, в який хочеться вірити і населяє його настільки живими персонажами, що при всіх їх негативні якості, за них хочеться переживати. Северянин-бугай-знаменитий вбивця з тонкою душевною натурою; благородний самозакоханий юнак, який думає про себе більше, ніж він є; зломлений покалічений ветеран, давно забули про своє славне минуле, щоранку мріє лише просто піднятися з ліжка НЕ ​​обробив ... Це дуже добрий початок трилогії, і ця історія не відпустить вас до самого кінця.

Історія виявилася подана цікаво з самого початку, хоча і не можна сказати, що я прямо закохалася, так що більше половину книги сумнівалася, чи буду читати продовження. Що ж, я в кінці книги, і безумовно продовжу шлях разом з її героями. Гальмувало мене ще й те, що задовго до початку читання я підчепила інформацію, що автор досить безжалісний до своїх героїв, так що весь процес читання мене не залишала думка, хто ж з героїв не доживе до кінця трилогії. А герої у неї колоритні, кожен зі своїми особливостями і пристрастями, ніхто не ідеальний, навпаки, всі вони досить похмурі, каламутні, а то і неприємні персонажі.