Я не розумію, про що пише рецензент Кетрін, адже описаного там і близько немає. Можливо, просто помилилась книгою, але через такий коментар багато людей не прочитають цю приголомшливу історію. Фішка цієї книги - кьюар коди, за допомогою яких легким рухом ваших ґаджетів ви маєте змогу опинитися в тих місцях, де існують наші герої, і почути прекрасну музику, про яку читаєте. Погодьтеся, часто трапляється так, що от читаєте про щось цікаве, що мало б перехопити подих, а повністю осягнути та проникнутися не виходить, бо і гадки не маєте, що таке той Реквієм Моцарта, до прикладу. Дорж Бату взяв це до уваги і дав змогу читачам відчути свою книгу зсередини.
Історія надзвичайно цікава, світла, щира. Прекрасний гумор, легкий детектив, зворушливі стосунки між всіма без винятку героями. Біографічні факти з життя композитора, які інкрустовані в роман так легко, ненав'язливо і, знову ж таки, з гумором. Але разом з тим за кожною фразою, за кожним епізодом ховається глибинний сенс. Після прочитання дуже приємний післясмак і якесь таке щемливе тепло на душі. Неодмінно буду перечитувати.

Після книги хочеться сходити в душ, щоб змити з себе ці слова. Вбивство, розбій, зґвалтування, кров. Ця книга дуже добре відображає думки безбашенних підлітків, що упираються почуттям власної невразливості і переваги над іншими. Їх мерзенні вчинки здаються їм безневинним смішним розвагою, а можливі наслідки - джерелом адреналіну. У книзі ставиться питання про людську природу, про добро і зло. Про те, що краще: живий, але жорстока людина, або добрий робот, не здатний зробити погане? Книга приголомшлива, але, як і у випадку з "Володарем мух", настільки огидна, що я навряд чи наважусь знову взяти її в руки.