У злиднях Парижа і Лондона

Немає межі людському терпінню, людина може звикнути до всього і витерпіти все, ну або майже все. Життя коли у тебе немає майбутнього, живеш тільки сьогоднішнім днем, тому що ти не знаєш чи будеш ти їсти завтра, чи будеш ти спати завтра, де ти будеш завтра, ти не знаєш. Якщо ти все-таки знаходиш роботу, то вона настільки непосильна, настільки важка і виснажлива, залишається тільки час трохи поспати, ні на що більше часу просто немає, тобто, життя крім роботи немає. Залишається вибір - або працювати, тільки працювати виснажливо і нескінченно, але зате мати їжу і дах, або не працювати, але тоді не їсти і не спати. Інший життя не дано, тільки вибір з цих двох альтернатив. Саме час просто піти і повіситися. Однак книга все одно залишає якийсь позитивний настрій, так як автор, незважаючи на цю жахливу альтернативу, оповідає про це досить легко, з гумором і навіть якимось мазохистским оптимізмом. Книга цілком сподобалася, дещо затягнута, на мій погляд, але прочитати варто. Лежачи під теплим пледом, після смачної вечері, читаючи її, починаєш цінувати прості речі.

Цікава історія про життя письменника, коли він раптом зіткнувся з убогістю, погляд майже зсередини (це ж тривало всього пару місяців), змушує задуматися. Викликає, до речі ще одну думку - хороший письменник Орвелл - з усього урок візьме, ні секунди дарма не витратить, всі почуття, емоції, замітки збереже.

Як на мене, сильно недооцінена в порівнянні з "1984" і "Скотним двором" книга. Дуже рекомендую всім шанувальникам Оруелла, а також тим, кому подобається історична побутова літератури. В основу книги лягла автобіографія автора, який навмисне "занурився" в середу низів суспільства. Дуже повчальна, часом сумна (хоча і не без гумору) і елегантна історія. Справжній шедевр.