Жахлива книжка!
суцільна і безпросвітня темрява.
Не в тому сенсі, що вона страшна чи моторошна, на жаль.
Це, просто, 300 сторінок суцільного негативу.
.
Розповідь ведеться від імені самої карлиці царя Петра І - датчанки Суріни.
Здавалося б, цікаво поглянути на світ очима дорослої жінки, яка ніколи не стане вище першокласника.
Але Суріна - це просто клубок ненависті, заздрощів, зневіри та гидливості.
Я весь час сподівалась, що вона зміниться, що на неї вплине якийсь персонаж чи подія книги.
Але - ні.
.
Книга, після якої нестерпно хочеть почитати щось добре і світле.

"Скажу відразу, ця книга не для всіх. Більше того, непідготовлений читач, сприйме її як маячню. Таке собі безсистемне нагромадження непов’язаних між собою історичних подій, душевних терзань, датських міфів, російського бездоріжжя і алкогольного марення. А між тим, книгу можна порівняти з картинами Айвазовського, зблизька вони схожі на нагромадження різнокольорових мазків, але варто відійти на декілька кроків від полотна, і беззмістовні мазки перетворюються на грандіозний шедевр. А ще, ця книга схожа на… страву від шеф кухаря в гарному ресторані. Бо як, таку страву не можна їсти похапцем, так і «Царську карлицю» Пітера Фогтдаля не прочитаєш за раз, нею хочеться смакувати, обдумуючи кожну прочитану сцену.
За віртуозною сумішшю трагедії і комедії, чорного гумору і бурлеску, сховано драматичну історію «маленької» жінки – карлиці Сорін, що за злим сарказмом і їдким скептицизмом намагається зберегти гідність і самоповагу. В образі карлиці автор зміг подолати всі стереотипи «фізично-неповноцінної героїні», вона не викликає жалості і співчуття, а її каліцтво сприймається як така собі риса зовнішнього виду.
За сюжетом Сорін, яку вважають смішною потворою, не схилила своєї голови перед сильними світу цього. Вона легко могла отримати тепло і затишок, достаток і заступництво від російського царя Петра І, їй навіть пропонували любов, і для цього потрібно було лише одне –забути про свою гідність і «прогнутись». Сорін не змогла цього зробити, витримавши тортури і знущання, глузування і насильство, холод і голод «маленька» жінка змогла залишилась людиною. Більше того, натерпівшись знущань, Сорін змогла знайти в собі сили подарувати своє нерозтрачене тепло і ласку чужим дітям.
Не можу не відзначити незвичний образ Петра І. Чи не вперше в літературі я побачив «реальний» образ царя Петра, не той «зализаний» хрестоматійний образ, який так любить сучасна література (певно наслідки «совкового» виховання). А справжній, «живий» образ, з своїми пристрастями, жорстокістю і вседозволеністю.
Як я вже і казав, ця книга багатьом не сподобається, одні будуть критикувати її за сумбурний сюжет, інші за надмірну жорстокість і чорний гумор, за історичну недостовірність і відкритий фінал. Я ж скажу так, це справжній «інтелектуальний» роман. Роман для літературних гурманів!
І ще один цікавий момент. Читаючи цю книгу, у мене в голові весь час крутилась якась мелодія. Більше того, таке відчуття, що автор навмисно заложив цю мелодію, цей сумбурний ритм, в текст книги. Ця мелодія – балет «Петрушка» Ігоря Стравінського. Ввімкніть його, і сідайте читати «Царську карлицю» Пітера Фогтдаля. Непередаваємі відчуття…" by lrsasha