Книга виявилась для мене емоційно важкою і одночасно отримувала задоволення від справджньої дружби трьох хлопців. Скільки прочитала історій, скільки і переконуюсь в тому, що потрібно розмовляти і відразу казати своє невдоволення або нерозуміння.
Якби ж знати, що очікує нас надалі. Чому немодна переглянути два варіанти подій і обрати й найкращий.
Скільки сімʼя приховувала один від одного, що послужила такій Драмі. Скільки дівчат тримаються за свого партнера через страх і розуміють, що їм це не подобається, але не можуть нічого вдіяти.
В книзі піднімаються питання сімейних відносин, булінгу, усиновлення, дружби, домашнього насильства. Ніколи не думала, що в такій маленькій кризі може стільки тем піднятись для обговорення та роздумів

"Книга Балтімор" - це другий роман про молодого і талановитого письменника Маркуса Гольдмана. Всі дії якого відбуваються до випуску роману про Гаррі. На цей раз читач зануриться в велику Драму сім'ї Гольдмонов-з-Балтімора або коротко Балтіморі. Поки ти маленький все в твоєму житті прекрасно і ти думаєш, що ця казка ніколи не закінчитися. Але ось ти дорослішаєш, і починаєш помічати і розуміти речі на які раніше не звертав уваги. І з цього моменту твоя казка руйнується і перетворюється в кошмар. Це книга-Драма, інакше її назвати не можна, яка поглинає тебе повністю, без залишку. Все прочитане сприймається тобою, як реальні події, а всі персонажі - як члени твоєї родини. Мені весь час здавалося, що вони все ось тут поруч зі мною, і якщо я вийду з дому, то опинюся в Оук-Парку, Балтімор, і зможу з ними поговорити. Читаючи останні сторінки я не просто плакала, я ревіла, що не ревіла ще ні від однієї книги. Жоель Діккер володіє неймовірним даром, який змушує читача сприймати все прочитане, як реальність. На жаль, цим даром володіють не багато, але ті хто володіє - дарують читачам по справжньому чудові і прекрасні книги. Дякую вам за ваші книги, вони прекрасні!

Після прочитання першої книги минуло чимало часу, але враження ще залишилися, і сприймати книгу Балтімор як продовження, я абсолютно не можу. В основному через головного героя, в двох книгах два абсолютно різних Маркуса, але це і не погано. Тутешній Маркус мені сподобався куди більше. Не дивлячись на досить значний обсяг, книга читається легко і швидко. За історією Гольдману дійсно цікаво спостерігати, а Гиллель і Вуді моторошна суміш. Автор не приховує, що Балтіморі вже немає, постійно говорить про Драму, робить натяки, і все одно сама драма виявилася для мене несподіваною. Єдине, що псує книгу, її фінал. Надто вже він зім'ятий і швидкий, та й мораль сумнівна.