Вже друга книга від цього автора в моїй колекції. Без відриву можна читати цю книгу, місцями шокірущую. Але пише він відкрито і це правильно, можливо люди почнуть замислюватися, що ми всі живі, що все може бути, що не завжди винні тільки лікарі. Що потрібно і необхідно піклуватися про власне здоров'я і здоров'я близьких. Цей дивовижних світ нейрохірургії ... Я точно розумію, лікарем я б не стала, висока відповідальність за всі свої дії у лікарів. . А ви хотіли бути лікарем? Читали цю книгу? . Да !! Не рекомендую цю книгу особливо вразливим людям.

Мені ні до чого причепитися, тому ставлю високий бал для цієї книги. До цього я читала все оду книгу, написану лікарем, де він вдавався в якісь незрозумілі історичні подробиці, замість того, щоб більше ділитися практичною частиною своєї роботи. А ось Генрі Марш - молодець, він в цій книзі буде нас знайомити зі своїми пацієнтами і моторошними операціями, як крихкий людина, і як непередбачуваний рак ... А також про те, що він теж людина і йому властиво помилятися. Якби всі лікарі також переживали за своїх пацієнтів, то мені не було б страшно відвідувати лікарські заклади. Якщо хочете зануритися в світ нейрохірургії без історичних подробиць і хитромудрих медичних термінів, то вам ця книга повинна сподобається.

Прекрасна і моторошна книга. Прекрасно, що у лікаря є мужність і чесність зізнатися в своїх помилках, розповісти про випадки, коли він не зумів допомогти. Як важко було йому писати цю сповідь, але як моторошно стає уявляючи собі його загублених пацієнтів. З першого розділу історія змушує задуматися про те, що лікар не супергерой, а така ж людина як і ти, з точно такими ж слабкостями і потребами. Під час прочитання створюється маленьке занурення в шкуру лікаря і вдається подивитися на все очима нейрохірурга. І треба визнати, так собі ця шкура. Однозначно, рекомендую до прочитання всім!