Інтернат

Якось осіннім вечором я побачив, що в моє місто приїжджає Сергій Жадан з презентацією книги Інтернат. Я відразу ж почав збиратися сходити, чи жарт, один з небагатьох сучасних авторів, а то й сказати єдиний, якого я читаю. І книгу відразу ж купити захотів. Щоб автограф отримати. Але, бажання побачити Сергія наживо потроху згасло і я залишився лише з книгою. Книга написана добре, мені взагалі подобається мова, якою пише Жадан. Я чомусь вирішив, що формат книги - роман. Не знаю чому. Так ось, прочитавши, сміливо заявляю - це повість. Повість про те, як на тлі бойових дій люди прагнуть знайти спільну мову. І незрозуміло, сприяють бойові дії цього чи ні. Повість про те, що, напевно, завжди варто мати свою позицію, а не плисти за течією. Повість про людей, про те, кому цікаві бойові дії, а кому цікаві люди і як цим людям жити. Почитайте її. Тут не зустрінеться безпосередня стрілянина і жахи поля бою. У ній боляче зовсім від іншого.

Книга про війну # 4, про війну невизнану, сучасну, дуже близьку. Книга і написана так, щоб читалося легко, про що говориться в інших рецензіях. Мені було складно пережити ці емоції за короткий проміжок часу, тому читала я це виключно порційно протягом тижня. Аж надто все це знайомо. Персонажі прописані просто чудово особливо другорядні, все дуже запам'ятовуються і в них пізнається те, в чому не хочеться собі зізнаватися, особливо те, що є в головному герої. Адже він завжди залишається веденим і перекладає вирішення проблем навіть на свого племінника, якому всього лише 13 років. Хоча іноді він все ж шукає свій характер і виконує необхідні для виживання дії. Мені не хочеться переповідати сюжет, та й свої відчуття від книги теж. Просто відповім на головне питання: Чи залишила книга після себе що-небудь в моїй душі? Безперечно. Сподіваюся, що вона не скоро потьмяніє в моїй пам'яті, адже повернутися до неї я навіть не найближчим часом не захочу.

Книга читається дуже легко, на одному диханні. Описує наші реальні дні і події, що відбуваються в зоні бойових дій. Неприкрита правда про людей, які потрапили у важкі, нестерпно важкі і смертельні обставини. Хто залишиться ким і на якій стороні? Кожен задає питання: куди бігти, де сховатися від обстрілів, як продовжувати жити в зруйнованих будинках без світла, газу, тепла, води та їжі. Як вижити людині зберігаючи людську подобу, співчуття, любов до ближніх. Відбувається справжня переоцінка цінностей і настольгія за мирним минулим. З іншого боку описано наскільки можуть люди опуститися, перетворюючись в садистів і негідників.
Від душі раджу Вам прочитати і поміркувати над цією книгою.