Ганнібал Томаса Гарріса черговий геніальний твір про Ганібала Лектора - найжорстокішого та найінтелектуальнішого маніаку сучасності...На цей раз на чиєму боці виступить божевільний та кровожерливий Ганнібал...Його розум примхливий з дуже нсподіваними фантазіями, й Т. Гарріс постійно трімає глядача?читача цими обставинамі в напрузі, тому що ніхто не в силах припустити яким буде наступний крок геніального Лектора, Гарне видання, тому замовив в БукОпті,.

Продовжую своє знайомство з творчістю Томаса Харріса про Ганнібала Лектора. Прочитаd вже третю книгу - «Ганнібал», що є передостанньою книгою в серії. Минуло сім довгих років з того моменту, як молода курсантка Клеріс Старлінг зловила Буффало Білла за допомогою великого доктора Ганнібала Лектера. Читаючи книгу, відчуваєш себе стороннім спостерігачем, якого мало що може здивувати. Однак автору це вдається через витонченість Ганнібала Лектера: то порівняння Старлінг з левицею, в чиїх жилах тече мед, то зіставлення Пацці з Іудою і відповідна постановочна карf. Цикл про Ганнібала Лектера можна сміливо назвати справжньою класикою трилера й детектива, яку просто необхідно прочитати як прихильнику жанру, так і просто любителю хорошої літератури з міцною психікою.

Жорстокий, витончений, божевільний… Він був таким, але багато років, проведених у неволі, зламали його.

Чи навпаки?...

Фатальне Повернення

Минуло вже сім років після того, як доктор Лектер утік з тюремного ізолятора. Тепер він провадить цілком мирне життя в іншій частині земної кулі. Але злочинець завжди залишається злочинцем, не дивлячись ні на що. Тому коли його хворий розум раптово вирішує, що має прибрати з цього світу Кларіс Старлінг, Лектер навіть не підозрює, що за ним самим вже ведеться полювання…

Творець неможливого

Томас Гарріс – відомий американський письменник і журналіст, автор серії книг про Доктора Ганнібала Лектера. Гостросюжетні романи швидко завоювали любов читачів, а головний герой очолює список найкращих злодіїв всіх часів.

На запах крові

До цього роману я жодного разу не стикалася з творчістю Гарріса. Навіть славнозвісна екранізація однойменного роману «Мовчання ягнят» пройшла повз мене. Але після прочитання «Ганнібала», я пожалкувала, що не зацікавилася цією серією раніше.



Взагалі, я не можу сказати,що є затятим прихильником детективів. Мене ніколи особливо не захоплював цей жанр. Так, інколи було цікаво спостерігати за сюжетом, але зрештою, все зводилось до очевидного, а герої втрачали весь шарм. Мені не вистачало того неповторного людського відбитку - жорстокості. Адже саме вона робить з простої гри в «кішки-мишки» справжній літературний шедевр.

Перше, чим мене вразив «Ганнібал», стала маніакальна (інше слово навіть підібрати важко) увага до деталей. Роман настільки деталізований, що просто не залишає сумнівів в його реалістичності та продуманості.

Але не лише деталями особлива ця книга, адже її метафоричній наповненості може позаздрити будь-який «високий» роман. Тут його алегоричною фішкою виступають людські чуття. Звуки, аромати, доторки… Вони наповнюють людські життя, але ми так рідко звертаємо на них увагу. Та хіба не в них криється те високе відчуття щастя, до якого ми так прагнемо? Відчуття свободи і незалежності? У хвилюючих звуках, що зриваються з клавіш клавесина, або терпких, майже примарних ароматах її парфумів. А що можуть розповісти про людину її смаки! Улюблені страви, напої, ба навіть ступінь просмаження стейка! Саме смаки в цій історії відіграли ключову роль…

Що ж до персонажів, то від самої згадки про доктора Лектера мене б’ють дрижаки. Ніколи досі я не зустрічала такого приємного, уважного, але в той самий час жорстокого та безжалісного вбивцю. «Ганнібал» привідкриває завісу минулого доктора, ба навіть виявляє причину його незвичних гастрономічних вподобань.

Також мені дуже сподобалось, як Гаррісу вдалося передати характер Лектера, адже спочатку складається враження, що він цілком миролюбний професор з видатним розумом та купою захоплень. Та згодом починаєш розуміти, що ці захоплення не обмежуються малюванням та написанням наукових статей. За ними криється справжнє, зовсім не дружелюбне обличчя Ганнібала…

Мене дивувало, як один і той самий персонаж може здаватись таким привабливим і божевільним водночас. Ні, таким поєднанням в літературі здивувати досить важко, але часто саме аспект привабливості змушує заплющити очі на маніакальне бажання героя когось вбити або здерти шкіру. Та в цьому випадку все не так. Ані непересічний розум, ані гарні манери не дозволяють забувати, що перед вами – не милий чоловік, а стерв’ятник, убивця, здатний в прямому сенсі вас з’їсти.

Не можна не помітити й значний розвиток персонажа Кларіс Старлінг. Це більше не запальне й недосвідчене дівчисько, а самодостатня жінка, яка бачить у Ганнібалові не лише жахливого душогуба, а просту людину, варту того, щоб жити, і нести покарання за скоєні злочини.

Книга має багато другорядних персонажів, які також непогано прописані, але після прочитання залишається кілька нерозкритих питань, та вони не впливають на загальне сприйняття роману.

Книгу має неочікуваний та вражаючий фінал, від якого у вас гарантовано відвисне щелепа.

Кому читати

Любителям гостросюжетних детективів та тим, хто просто шукає захоплюючу та цікаву книгу на декілька довгих вечорів (чи ночей, бо від книги справді важко відірватися)

Марина Степурська