Все і більше, і більше з’являється якісної української літератури, яку хочеться читати залпом. І цьому є підтвердження роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія», про який є надзвичайно багато різноманітних відгуків та все ж більшість позитивні, тому беручи цю книгу до рук не знаєш, що чекати. А чекати варто смачного галицького діалектизму та … кулінарних рецептів (правда ця частина мені не дуже сподобалась), цікаві описи побуту та історичної доби (це врятувало мої враження від кулінарних рецептів). Історія про те що наше бачення світу може бути всього на всього ілюзією, особливо захоплюючі останні сто сторінок.

То є колоритна, ориґінальна і неординаона історія двох жінок з Галичини за часів австріяків, як називає їх мій дідо. По атмосфері, дуже близько до наших брукованих вуличок Тернополя (де ще такі залишилися????), до львівських ліґумінів, і до загадкової говірки наших пра-пра бабців і дідів.
⠀
Хто ці дівчата між собою? Сестри, поріднені горем? Подруги, зближені спільним дитинством сиріт? Пані і служниця - де вони самі не знають хто ж з них хто і кому приходиться? О, то вже на ваше розуміння, на вашу інтуїцію, на ваше чуття.
⠀
Ця книжка і авторка дуже з розділу "нарешті прочитано" і я би хотіла продовження. Бо такого гарного чтива завжди хочеться більше. Тай здається, є чим продовжувати сюжетні лінії, не на один, а навіть на ще 4 романи, і хай це моє бажання, залишене тут, летить у всесвіт, щоб бути почутим і справдитись!

На що здатне кохання, а коли воно не надто "здорове"? Варто читати з кількох причин- по-перше Західна Україна під Австрією (мало хто про цей період пише), по-друге мова текстів така соковита, що аж дух захоплює... І сюжет зовсім несподіваний , інтригуюча історія..