Енн із Зелених Дахів. Урбіно

Це історія про сироту, яка знайшла свій будинок на фермі Зелені Мезоніни. Незважаючи на непросте дитинство, дівчинка не втратила віру в навколишній світ, завдяки безпосередності, відкритості і дивовижному уяві. Можна тільки позаздрити її здатності бачити красу в усьому, захоплюватися і цінувати це. Добра, сонячна, річна книга. Було приємно знову зануритися в дитинство разом з маленькою героїнею і пережити її пригоди. Хоч книга дуже сподобалася, ближче до кінця я почала втомлюватися від неї. Автор напевно теж, судячи з того, як зріс темп оповіді. Наприклад, на рік навчання в семінарії була відведена лише одна глава. До того ж і безтурботність дитинства поступово йшла. Не було вже того безпосереднього, пустотливого дитини, що зустрівся на початку книги. Це не погано, навіть природно, просто я була не готова до таких змін в настрої, і зовсім незрозуміло було, до чого хотів вивести автор в кінцевому підсумку. Здивована тривалістю циклу. Зараз брати нахрапом його явно не готова, але, думаю, обов'язково повернуся через якийсь час до цієї чудової історії.

Хто міг подумати що ця книга завоює моє серце, враховуючи що головна героїня - невгамовний дитина! З перших сторінок автор знайомить нас з незвичайною дівчинкою, сиротою з тяжким минулим, але не втратила своєї унікальності і багатої уяви. Історія не тільки про Аню і її витівки, без особливого моралізаторства автор показує справжню дружбу, вміння прощати і визнавати свої помилки, показує що сім'я і любов можуть творити чудеса. Люсі Монтгомері написала в деякій мірі автобіографічну книгу і написала її відмінно: легкий стиль, досить гумору та іронії, досить сумних моментів, які черговий раз показують що це все-таки не казка, а історії з життя. Я дивувалася чому в Канаді Люсі Монтгомері вважається національним героєм і воістину улюбленим автором багатьох, але після мого знайомства з прекрасною книгою письменниці я впевнена, що всі інші її книги незабаром поповнять мій список прочитаного.

Книга «Енн із зелених дахів» вмістила в собі щирість, дитячу безпосередність, веселість, справжню дружбу, гіркий досвід, непоправне горе, надійну підтримку, перші симпатії та розчарування, а ще просто колосальну кількість теплоти, яка зігріває з кожною прочитаною сторінкою. Початок мені не сильно сподобався був трохи затягнутий і з великою кількістю описів, але коли почав розгортатися сюжет і чим більше я знайомилась з головною героїнею, то тим більше не могла відірватися від розповіді. Ця книга у мене нарівні з «Поліанною». Рекомендую!