Авторка низиває цей твір романом-аллюзією. Перша частина роману - розповіді пацієнтів психдиспансеру, в якому почала працювати головна героїня. Вона, маючи посаду "психоспікера", є своєрідним провідником у замкнений світ цих пацієнтів, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає у неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя - кар"єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатсвом - вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?