Відмінний початок циклу. Насправді, я думала зустрітися з черговою магічною школою, але отримала щось якісно інше. Годинна магія, зближення світів, таємниці і інтриги. Було, звичайно, одне маленьке Жирненький АЛЕ. Сама головна героїня категорично дратувала всю книгу, пасивно волочиться по сюжету і нещадно тупящееся. Її обдурив буквально кожен повз проходить персонаж. І тільки до кінця книги до мене дійшло. Вона просто поводиться як ЗВИЧАЙНА дівчинка тринадцяти років. Без всяких замашок на супергероізм. Із задоволенням візьмуся за продовження.

Налаштований був вельми скептично. Судячи з деяких відгуків і рецензій очікував аналогію Гаррі Поттера, типу чарівники зі своїми паличками, а до того ж феї та інші атрибути чарівництва. Але сказати, що книга здивувала - значить нічого не сказати. Автору вдалося створити свій власний чарівний Часодійний світ. Читається книга легко і невимушено, вир подій забирає нас за собою в цей дивний світ. Читається дуже цікаво!

Ну нічого собі! Чого-чого, а та-ко-о-го я точно не очікувала!!! Але все по порядку...

Часовий ключ - це перша книга із шести, яка розпочинає цикл під назвою "Часодіі". 12-річна (майже 13) Василина Огнєва втратила маму і ніколи в житті не бачила тата. Вона живе з бабусею, ходить до звичайної школи, займається гімнастикою. У неї практично немає друзів, окрім сусідського хлопчика Льошки. Одного дня, повернувшись додому, вона виявляє, що приїхав її батько... З цього моменту починається лавина пригод, подій, родичів, у більшості не дуже приємних, які звалюються на дівчинку. Саме через ці неприємності дівчинка вагається, чи варто їй залишатися у часівному світі чи краще повернутися додому?

Враження. Перші сторінки читались потихеньку, але ця книга точно зачасована, бо чим далі читаєш, то втрачаєш відчуття часу. Хто добрий, хто злий, а хто взагалі веде подвійну гру. Авторка так закрутила сюжет, що розкривши одну таємницю, ти зустрічаєшся з двома наступними. Сторінка за сторінкою, герой за героєм, а таємниці і пригоди не закінчуються... Та й сам фінал багатообіцяючий: "Здається, моі пригоди тільки починаються". Тепер з нетерпінням чекаю на продовження. Взагалі-то я не люблю серії книжок більше трьох, але ця шістка ризикує бути прочитаною мною.

Українських читачів порадував ВД "Школа". Книга, як завжди, має неперевершене оформлення. Фантазійна обкладинка із золотим тисненям, закладинка-ляссе і годиннички та стрілки, які починають та закінчують кожен розділ, а також рахують сторінки і прикрашають поля. Книга чудово підійде для подарунку.

Чесно кажучи, я трошки упереджено ставилася до цієї книги. Авторка живе в Україні, білоруського походження, пише російською, роман перекладаний... Дехто з читачів порівнює його з книгами Дж. Ролінг про Гаррі Поттера і обіцяє, що поттероманам має сподобатися. Так сталося, що обидві книги я читала паралельно: "Часодіі" - вперше і сама, а першу частину "Гаррі Поттера" - вдруге і разом з дітьми. Чи є між ними щось спільне? Ну можливо рудокоса Василина і схожа на Герміону. Можливо те, що вона - сирота і нічого не знає про незвичайний світ до якого належить, трохи нагадує Гаррі. Головні герої - підлітки, які навчаються у школі для чарівників. Не обійшлося без магіі, фей і старовинних замків. Все! На цьому і вся схожість. Книги зовсім різні! На мою думку, зовсім не уступає Гаррі Поттеру, а можливо й краще! Вона уже перекладена на українську, польську, словацьку і чеську мову. Та сподіваюся, що цим не обмежиться. Роман-фентезі розрахований для середнього та старшого шкільного віку, але серед дорослих дядьок і тіток він теж користується успіхом.