Я б роман Будинок орхідей британської авторки Люсінди Райлі відніс би до жанру романів оптимістичної трагедії...Звісно, це любовний роман, але ж...А незламність духу? А віра в світле майбутнє з непокладанням рук та недосинанням вночі? Ані Джулія, ані Кіт не знають, що їхні долі нерозривно пов'язані…Поки Кіт не почав робити ремонт й знайшов дідусів щоденник…Купуйте Орхідеї, а замовляйте в БукОпті)).

Знову випадково прочитана мною книга. У цій книзі переплелося то, що я люблю: це і сімейна сага, і таємниці - скелети в шафі, і життєві трагедії, і паралельний сюжет (передвоєнні-воєнний час і наші дні), і прекрасне опис англійської садиби і екзотичного Таїланду, і несподівані повороти сюжету, і, звичайно, ж хепі енд. Я перейнялася симпатією до головної героїні, яка, незважаючи на страшну трагедію і зрада, змогла повернутися до нормального життя. Загалом, в книзі багато всього, але все змішано досить гармонійно. Любителькам романтичних історій варто прочитати.

Я люблю коли старе і сьогодення переплітаються між собою, такі книги мене завжди заворожують і інтригують. Звичайно ж не обійшлося в цій книзі і без сімейних таємниць, які було цікаво дізнаватися. Напевно в даній книзі мені дуже сильно сподобалися героїні. Вони такі сильні, вперті. Звичайно їм робили боляче і бідоласі Олівії і Лідії. Мені їх шкода, але радує що Олівія почала жити далі, після всього, що сталося.