Надихаючі цитати Рея Бредбері!

Врешті-решт, ми живемо у вік, коли люди вже не представляють цінності. Людина в наш час - наче паперова серветка: її виривають, викидають, беруть нову, виривають, кидають...Люди не мають свого обличчя.

Ненавиджу римлянина на ймення Статус Кво ... - Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через 10 секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь-якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою - такого звіра немає на світі. А якщо є, так він схожий на мавпу-лінивця, яка цілісінький день висить на дереві головою вниз, і все життя проводить в сплячці. До біса! Тряхни посильніше дерево, нехай ця лінива скотина трісне дупою об землю!

Насамперед ми повинні побудувати фабрику дзеркал. І в найближчий рік видавати дзеркала, дзеркала, нічого, крім дзеркал, щоб людство могло гарненько розглянути в них себе.

А ще я думав про книжки. І вперше зрозумів, що за кожною з них стоїть людина. Людина думала, виношувала у собі думки. Витрачала безліч часу, щоб записати їх на папері. А мені це раніше і в голову не приходило.

У людини є одна чудова властивість: якщо доводиться все починати спочатку, вона не впадає у відчай і не втрачає мужності, бо вона знає, що це дуже важливо, що це варте зусиль.

Самі створюйте те, що може врятувати світ, - і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.

Всьому свій час. Час руйнувати і час будувати. Час мовчати і час говорити.

Перш за все робота, а після роботи розваги, а кругом скільки завгодно, на кожному кроці, насолоджуйтеся! Так навіщо ж вчитися чому-небудь, окрім вміння включати рубильники, загвинчувати гайки, приганяти болти?

Розкручуйте людський розум в шаленому вихорі, швидше, швидше! - Руками видавців, підприємців, радіомовників, так, аби відцентрова сила викинула геть усі зайві, непотрібні шкідливі думки! — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

Є злочини гірші, ніж спалювати книжки. Наприклад — не читати їх

Влаштовуйте різні конкурси, наприклад: хто краще запам'ятає слова популярних пісеньок, хто може назвати столлиці штатів чи хто знає, скільки зібрали зерна в штаті Айова минулого року. Напихайте людям голови інформацією, яку не можна перетравити; захаращуйте їх нічого не вартими «фактами», аби вони переситилися, аби відчували себе «чудово поінформованими». І тоді вони вважатимуть, що думають, що рухаються вперед, хоч насправді й стоять на місці — слова капітана Бітті, керівника пожежної команди

У нас, землян, є дар руйнувати велике і прекрасне. Якщо ми не відкрили сосисочної в Єгипті серед руїн Карнакського храму, то лише тому, що вони лежать на відшибі і там не розвернеш комерції

Ненавиджу це почуття правоти, коли в глибині душі я не впевнений, що правий.

... в мертвих містах чомусь хочеться говорити пошепки, хочеться дивитися на захід сонця.

Нині вночі в повітрі пахло Часом. Він посміхнувся, подумки оцінюючи свою вигадку. Непогана думка. А справді: чим пахне Час? Пилом, годинами, людиною. А якщо задуматися, який він - Час тобто - на слух? Він ніби вода, що струмує в темній печері, наче голоси, що кличуть, наче шерех землі, що сиплеться на кришку порожнього ящика, наче дощ. Підемо ще далі, запитаємо, як виглядає Час? Він точно сніг, безшумно летить в чорний колодязь, або старовинний німий фільм, в якому сто мільярдів осіб, як новорічні кулі, падають вниз, падають на ніщо. Ось чим пахне Час і ось який він на вигляд і на слух.

... Наука - дослідження дива, яке ми не в силах пояснити, а мистецтво - тлумачення цього дива. Вони не дозволяли науці знищити естетичне, прекрасне. Це ж все питання міри.

Шлюб навіть молодих людей робить старими, давно знайомими ...

Кульбабове вино. Самі ці слова - точно літо на язиці. Кульбабове вино - спіймане і закупорене в пляшці літо.

Уперед за друзями, і геть ворогів! Такий був девіз цих чудових туфель. Час біжить надто швидко? Ти хочеш його наздогнати? Хочеш завжди бути прудконогий? Тоді придбай собі туфлі-легкоступи «Парра»! Легко-ступи «Парра»!

Спершу живеш, живеш, ходиш, робиш що небудь, а сам навіть не помічаєш. І потім раптом побачиш: ага, я живу, ходжу або там дихаю - ось це і є по справжньому в перший раз.

Дорослі та діти - два різні народи, ось чому вони завжди воюють між собою. Дивіться, вони зовсім не такі, як ми. Дивіться, ми зовсім не такі, як вони. Різні народи - «і один одного вони не зрозуміють».

... Візьми літо в руку, налий літо в келих - в самий крихітний, звичайно, з якого тільки й зробиш єдиний терпкий ковток, піднеси його до губ - і по жилах твоїх замість лютої зими побіжить спекотне літо ...

Смерть - це коли він через місяць стояв біля її високого стільчика і раптом зрозумів, що вона ніколи більше не буде тут сидіти, не буде сміятися чи плакати

Людина живе в сьогоденні, будь то молоде сьогодення чи старе сьогодення; але іншого вона ніколи не побачить і не дізнається.

Так я і знала. Про жінку завжди пліткують, навіть якщо їй вже стукнуло дев'яносто п'ять.

Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона як і раніше знає все — значить, їй все ще сімнадцять

Перше, що дізнаєшся в житті, — це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, — це що ти, все той же дурень

Мені здається, як не приємно нам було зустрічатися в ці останні тижні, ми все одно більше не могли б так жити. Тисяча галонів чаю і п'ятсот штук печива - цілком достатньо для однієї дружби.

Люди просять мене пророкувати майбутнє, а я хочу всього лише запобігти йому.

Яблучко до яблучка, свояк свояка, психи теж кучкуються.

Чоловік в 17 років — ідіот, в 18 — бовдур, до 20 розвивається до придурка, в 25 він простак, в 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем.

Люди — ідіоти. Вони зробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на зразок айфона, не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. Людству дали можливість відкривати просотри космосу, але воно хоче займатися споживанням — пити пиво і дивитися серіали

Все в цьому світі повторюється. Моє дитинство припало на Велику депресію, а глибока старість — на круту фінансову кризу. Ти дивишся в майбутнє і бачиш там химерні планети, нові космопорти і машини, що літають повітрям, а закінчується все падінням долара на біржі

Дев'яносто років — це зовсім не так круто, як я думав раніше… Сотня просто звучить солідніше. Уявіть собі заголовки у всіх газетах світу — «Бредбері виповнилося сто років!». Мені відразу видадуть якусь премію: просто за те, що я ще не вмер

Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити

Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене

Якби ми слухалися нашого розуму, в нас би ніколи не було любовних відносин. У нас би ніколи не було дружби. Ми б ніколи не пішли на це, тому що були б цинічні: «Щось не те відбувається» — або: «Вона мене кине» — або: «Я вже раз обпікся, а тому…» Дурниця це. Так можна впустити все життя. Кожного разу потрібно стрибати зі скелі та відрощувати крила на шляху донизу