Перше кохання, віра, ревнощі, запахи, мрії та вміст холодильника – усе, про що ви хотіли запитати, але соромилися.
33 асоціації від відомої української письменниці БОГДАНИ МАТІЯШ відкриють вам не одну таємницю…
а – алкоголь. Коли моя мама була вагітна мною, під час тривалого токсикозу їй дуже хотілося вина. Тож моя зустріч із алкоголем була досить ранньою. Упродовж життя в різні періоди алкоголю було то більше, то менше, а часом зовсім не було. Зараз я вживаю дуже мало алкоголю. Раз на якийсь час можу випити доброго вина. Ще ніколи не купувала поганого вина – вмію вдало його вибирати.
б – безсоння. Коли багато переживаю, в мене починається безсоння. Тоді доводиться пити щось заспокійливе, щоб налагодити сон. Щасливі люди, які не знають, що це таке. Інші щасливці – це ті, які не сидять допізна перед екранами і не перевантажують нервову систему блиманням смартфонів та комп’ютерів, а тому спокійно і мирно сплять.
в – віра. Віра – це дуже великий дар, і я дуже вдячна за те, що його отримала. Вірити в Бога й Богові – це для мене фундаментальні речі, з яких випливають багато похідних. Довіряти Богові. Вірити й довіряти людині.
г – гуртожиток. Я жила в гуртожитку лише раз – це було впродовж місяця у Варшаві під час моєї аспірантури. Нас приїхало на певну програму зо двадцятеро аспірантів із Могилянки, і комендантка гуртожитка поселила нас в умови, явно не придатні для праці, тож щоб «вибити» кімнату, в якій справді можна було працювати, пригадую, довелося повоювати і написати керівниці програми, здається, найгіршого листа, якого я тільки писала в житті. Це подіяло, але мені досі ніяково і прикро, коли згадую цей випадок. Прикро, що люди не готові бути просто людьми, що часом треба гримнути, щоб тебе почули, щоб не сприймали як нижчого.
ґ – ґазда. Поняття, яке сьогодні потроху відходить у минуле. В ньому багато відповідальності, а сучасні люди мають її в собі все менше. Ґазда мусить усе тримати під своїм пильним оком, багато про що дбати. В його відповідальності багато чесності. Тепер якісь інші слова вживаються частіше. От, скажімо, олігархи.. Вони ж теж мають ого які статки, але чи назвуть їх ґаздами.. Навряд. У понятті «ґазда» зовсім інше моральне наповнення.
д – дитинство. Дивний час.. Здавалося б, твій особистий «золотий вік», і водночас час, у якому «залягають» усі головні травми, які доводиться долати в дорослому віці (за умови, що їх усвідомиш).
е – еміграція. Не хотіла б емігрувати з України. Дуже люблю свою землю. І хоч люблю мандрувати, до інших країн волію приїздити як гостя. І – обов’язково повертатися додому.
є – єдиноріг. Чесно кажучи, не розумію, чому в масовій культурі така мода на єдинорогів, чому цей образ став фактично одним із її образів. Перетворився на, як тепер кажуть, таке «мі-мі-мі». Єдинороги всюди, але поза тим контекстом, який розкриває їхній символізм. Мене вразило якось, що єдиноріг згадується навіть у «Псалтирі». І цікаво, якими вони були насправді.
ж – жінка. Добре бути жінкою. Багато в чому, звісно, це виклик. Але бути чоловіком мені було би складніше. Є багато речей, яких я не розумію в чоловіках, у їхній психології. Дивуюся часом: чому Бог створив людей такими різними, якщо знав, що їм може бути так складно приймати відмінності одні одних. І – водночас – усвідомлюю, що це одна з найкращих речей, яку вчинив Бог, створивши чоловіка й жінку одне для одного.
з – запах. Це теж дар – чути запахи. Вони дуже різні, залежно від пори року, вологості, клімату, країни.. Можна згадати, як пахне зима і як пахне літо. Зараз чомусь згадую запахи цитрин і помаранч, лаврового листя, кипарисів і моря. В них є свобода, безпека, тепло і неквапність.
і – Інтернет. Може бути помічником (найчастіше для мене він є саме ним), а може – пожирачем часу.
ї – їжа. Добре, коли вона смачна. Люблю готувати, зокрема щось нове. Тому, відповідно, люблю читати рецепти, дивитися відео з цікавими стравами і відкривати з кухонь інших країн щось таке, що можна в них запозичити. Не їм гострої і жирної їжі і знаю, що та їжа, яка вважається дієтичною, може бути дуже смачною, а раціон при цьому може бути дуже розмаїтим.
й – йод. Не можу приймати ліки, в складі яких є йод. Але стараюся їсти побільше морепродуктів – природні джерела йоду – і вживати йодовану сіль.
к – країна мрії. Навіть не знаю, чи є така. Хотілося б об’їхати Середземномор’я. І дуже хотілось би бодай зо два тижні провести на Святій Землі. А взагалі дуже люблю мандрувати, тому радо поподорожувала би світом. Дуже люблю країни, в яких на вулицях немає сміття – там мені нарешті стає затишно. Хотіла би, щоб країною мрії врешті стала Україна – некорумпованою, економічно успішною, екологічно відповідальною. Зрештою, цей список означень для неї був би досить довгий.
л – ласощі. Не люблю, коли вони надто солодкі. Дуже люблю марципани – напевно, це найулюбленіші ласощі. Цього року вперше приготувала рахат-лукум. Вийшов трохи інакший, ніж той, що продають на базарі. Хочу тепер вдосконалити рецепт і приготувати ще раз. Якось готувала трюфелі – здивувалась, що ці цукерки так просто готуються. Не розумію, чому в магазинах вони такі дорогі.
м – мама. Мами немає майже 16 років. Знаю речі, яких я від неї навчилась, але як багато не встигла навчитися.. Зараз несподівано для себе почала плести, хоча раніше плетіння мене зовсім не цікавило. А тепер плету спицями і згадую, як багато плела мама. Пам’ятаю її рухи, її настрій, коли вона плела. Багато про неї говорити не хочеться – це розмова про найінтимніше. Його хочеться залишити собі і найближчим.
н – неділя. Напевно, мій улюблений день, бо день відпочинку. В неділю не працюю, хіба що трапляється щось дуже термінове і важливе. Людина має давати своєму тілу й розумові відпочивати. Багато років поспіль я жила в режимі майже без відпочинку, і врешті відчула не надто добрі наслідки такого життя. Тепер не дозволяю роботі красти мої вихідні.
Ну, й у неділю обов’язковою для мене є Літургія. Не тому, що муситься, а тому, що хочеться. Відчуваю, як участь у Літургії впливає на якість мого життя – Сповідь, Причастя дуже людину змінюють.
о – обручка. Одна з найцінніших речей, яка в мене є. Ідеться не про її вартість, а про цінність того, про що вона говорить. Нагадує мені про таїнство вінчання, про людину, якій я присягнула любов і вірність. Про те, якою цінністю є сім’я – особливо в час, коли сім’ї так часто зараз розпадаються або взагалі тоді, коли люди бояться укладати їх.
п – перше кохання. Мені було 9 років, коли я вперше закохалась. Цей хлопчик був сином друзів моїх батьків. Я була в нього закохана десь із півтора роки, і здається, то була взаємна симпатія. Але то ще такий добрий вік, у якому, коли закохуєшся, немає потреби говорити про «невзаємність». Ця перша закоханість минула спокійно і тихо, після неї прийшла наступна закоханість, а тоді – ще і ще наступні..
р – ревнощі. Страшенно погана річ. Ревнощі багато говорять про нашу незрілість, якщо їх відчуваємо. Ми наче хочемо привласнити іншу людину, коли не даємо їй свободи, підозрюємо її в невірності, хворобливо перевіряємо, де і як вона є тощо. Де є зрілість, є довіра до того, кого любиш. І немає потреби його контролювати. Це все не приходить в один день, комусь треба довго доростати до того, щоб позбутися ревнощів.
с – страх. Напевно, кожен має якісь страхи, але не всі в них зізнаються навіть самим собі. Чим більше внутрішньої свободи в людині, тим менше вона має в собі страхів. Десь читала чи чула, що один із найпоширеніших страхів сьогодення – страх самотності або просто перебування на самоті. Люди бояться бути нелюбленими і нікому не потрібними. Це якась така величезна рана для світу – стільки людей, яким бракує любові і які відчувають страх так ніколи її й не отримати. Я теж маю різні страхи, і моя зустріч із ними для мене самої не була надто приємною. Знаю, що деякі з них долаю завдяки письму. Коли пишу, стаю внутрішньо тією собою, якою я покликана бути.
т – торт. Празький. Або котрийсь, який печу сама. Або той, яким мене частують у гостях. Або маленький шматочок «Наполеона» в кав’ярні разом із коханим чоловіком. Можна один на двох.
у – Україна. Прекрасна земля, але така розкрадена і занедбана. Попри це, для мене честь жити тут.
ф – філфак. Ніколи на ньому не вчилася. На щастя, мій факультет називався Факультет гуманітарних і суспільних наук, на ньому було п’ять різних спеціальностей, і це справді було значно цікавіше, ніж якби ми вчилися лише в товаристві філологів.
х – холодильник (що там у вас?). Овочі, фрукти, сири. Завжди є кисломолочні продукти. Молоко до кави. Щось, із чого можна приготувати принаймні сніданок.
ц – цирк. Ніколи не була в цирку і сподіваюся, що й не піду туди. Страшенно гірко, що досі в цирках виступають дресировані звірі. Не хотіла б дивитися на їхні виступи і сподіваюся, що колись нарешті заборонять так знущатися з тварин. Дуже вразило, коли декілька років тому у Ватикані на Різдво папі показали спеціально приготовану для нього циркову виставу. Була просто шокована, що він її дивився.
ч – читати (яку останню книгу прочитали). Традиційно читаю багато всього водночас. А зараз укотре перечитую анонімний твір «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві». Час від час до неї повертаюся. Паралельно читаю Льюїса «Просто християнство» і ще інші книжки – вже не релігійного змісту.
ш – Шевченко. Дуже люблю Шевченка-художника. Коли вперше побачила оригінали його робіт, пригадую, була просто приголомшена. Страшенно хотілося б переписати навіть не його біографію, а той його образ, який склався в Україні за роки. Зараз це намагаються робити, але теж у якийсь дивний спосіб, без поваги до нього. Не люблю сучасної моди робити футболки з Шевченком, на яких він «крутий, свій хлопець». Він був, який був. А був надто талановитий, щоб робити його «своїм пацаном». Щось у мені дуже цього не сприймає. Ван Гога чи Пікассо ніхто не робить «своїм пацаном» – їх просто поважають. Страшенно хотілося б, щоб і Шевченка можна було просто поважати і ним пишатися, без оцього його «спрощування».
щ – щастя – у чому? Воно в нас усередині. Якщо не віднайти його в собі, можна обійти всю землю в його пошуках і так нічого й не знайти. А ще щастя в довірі. В тому, коли відкриваємося одні одним, робимо назустріч одні одним один крок, другий.. У безборонній довірі. У тому, коли наше серце достатньо велике, щоб розкритися до інших, щоб любити.
ь – ніжність. Про неї хочеться не говорити, а проживати її. З ніжністю дивитися на того, кого любиш, прокинувшись зранку, поки він іще спить. І тим самим ніжним поглядом дивитися на нього, коли він прокинеться. Вчитися ніжної мови. Дивуватися, скільки її в тобі і як легко вона в тобі тече, коли любиш. Дякувати, що маєш із ким бути ніжним.
ю – юрба. Нецікаво бути в юрбі, нецікаво піддаватися під її вплив. Бути в юрбі – із теперішнім технічним прогресом – можна і сидячи вдома за комп’ютером і беручи участь у, скажімо, черговому «срачі» на фейсбуці. Мало кому вдається її уникнути, і хоча на словах багато хто себе з юрбою не асоціює, але насправді піддається її течії.
я – я – хто Ви? Хто я? Збоку видніше.
