Крішнамурті Дж.
Джидду Крішнамурті (англ. Jiddu Krishnamurti, тел. జిడ్డు కృష్ణ మూర్తి; нар.12 травня 1895 р., Британська Індія — пом.17 лютого 1986 р., США) — відомий
оратор, мислитель, письменник. Постійно наголошував на необхідності психічної революції, яка не може прийти ззовні, а лише зсередини. Джидду Крішнамурті народився у колоніальній Індії в вегетаріанській брахманській родині, що говорила на діалекті телугу. У ранній юності, коли його сім'я мешкала в місті Мадрасі у сусідстві зі штаб-квартирою Теософського товариства, його помітив відомий окультист і високопосадовець теософів Чарльз Вебстер Ледбітер. Ледбітер і Анні Безант, лідери Теософського товариства, взяли його під свою опіку та тривалий час виховували, вірячи в те, що Джидду Крішнамурті — той самий очікуваний ними «Світовий Вчитель». Згодом Джидду Крішнамурті втратив віру в теософію і ліквідував організацію, створену для його підтримки «Орден Зірки Сходу» (англ. Order of the Star in the East).
Джидду Крішнамурті заперечував приналежність до якої-небудь національності, касти, релігії або філософії і провів своє життя в подорожах світом як незалежний, самостійний оратор, виступаючи перед великими і малими групами, так само як і перед зацікавленими окремими людьми. Крішнамурті написав декілька книг, найвідоміші серед них — «Перша й остання свобода» (англ. The first and the Last Freedom), «Тільки Революція» (англ. The Only Revolution), «Записники» (англ. Krishnamurti's Notebook). Крім того, видано велику кількість зборів його бесід і роздумів. Останній публічний виступ Крішнамурті відбувся в січні 1986 року в Мадрасі.
Джидду Крішнамурті системи поглядів після себе не залишив. Але основними, центральними проблемами, які він обговорював із слухачами, і намагався їх вирішити, були наступні:
— дуальність, протистояння, породжені думкою; — природа думки та егоїзму; — Я — це світ, і світ — це Я; — факти, або те, що є; — фрагментація повсякдення; — цілісність остаточної реальності.
Джидду Крішнамурті наголошував на тому, що необхідно розуміти та безпосередньо досліджувати факти, тоді думка не буде впливати на наші дії і, тим самим, привносити, поділ між тим, що є і тим, що повинно бути. Факти об'єднують, а думки — роз'єднують. Тому не треба вважати думки людей фактами. Факти просто є, а думки змінюються. Таку позицію Крішнамурті можна назвати позитивістською, але він далекий від того, щоб розуміти факт так само як Огюст Конт, засновник позитивізму в XIX ст.. Для Конта факт — це те, що можна науково довести та обґрунтувати, але для Крішнамурті факт не є предметом віри, раціонального вимірювання чи доведення; факт бачить (розуміє) безпосередньо незатьмарений думками розум. Щоб досягнути такого стану, необхідно осягнути себе за допомогою медитації. Медитація розпочинається із спостереження за життям, і поступово в процесі такого спостереження зникає той, хто спостерігає. Тоді з'являється бачення цілого життя, а не лише якогось його фрагменту. Тоді життя стає постійною медитацією, яка приносить велику радість та енергію, бо навчилися дивитися на все (дерево, небо, іншу людину, пташку тощо) без жодного «Я», без жодного поділу на «Я» і світ. Є лише факт дива, факт свіжого сприйняття свідомістю без її змісту (думок, образів, уявлень, понять, упереджень тощо). В цьому полягає і сенс освіти. Освіта повинна навчати медитації, спостереженню, а не давати готове знання, яке завжди є минулим, відомим. Саме відоме перешкоджає людині бачити те, що є. Відоме, тобто минулий досвід, минуле знання, формує «Я». В процесі навчання медитації це «Я» поступово зникає, і людині відкривається ціле (поле) життя.
Прихильники Джидду Крішнамурті створили некомерційні організації в Індії, Англії та США незалежні школи. Триває переклад і поширення тисяч його виступів, публічних розмірковувань, записів у різних форматах — друкованому вигляді, у вигляді аудіо-та відеозаписів, в онлайн-ресурсах на багатьох мовах.
Мері Латьєнс, автор кількох книг про Джидду Крішнамурті, котра знала його з дитинства, так визначає головну мету його вчення: «Звільнити людей із пут, що відокремлюють одну людину від іншої, таких як раса, релігія, національність, поділ на класи, традиції, щоб за допомогою цього трансформувати людську психіку».
Джидду Крішнамурті заперечував приналежність до якої-небудь національності, касти, релігії або філософії і провів своє життя в подорожах світом як незалежний, самостійний оратор, виступаючи перед великими і малими групами, так само як і перед зацікавленими окремими людьми. Крішнамурті написав декілька книг, найвідоміші серед них — «Перша й остання свобода» (англ. The first and the Last Freedom), «Тільки Революція» (англ. The Only Revolution), «Записники» (англ. Krishnamurti's Notebook). Крім того, видано велику кількість зборів його бесід і роздумів. Останній публічний виступ Крішнамурті відбувся в січні 1986 року в Мадрасі.
Джидду Крішнамурті системи поглядів після себе не залишив. Але основними, центральними проблемами, які він обговорював із слухачами, і намагався їх вирішити, були наступні:
— дуальність, протистояння, породжені думкою; — природа думки та егоїзму; — Я — це світ, і світ — це Я; — факти, або те, що є; — фрагментація повсякдення; — цілісність остаточної реальності.
Джидду Крішнамурті наголошував на тому, що необхідно розуміти та безпосередньо досліджувати факти, тоді думка не буде впливати на наші дії і, тим самим, привносити, поділ між тим, що є і тим, що повинно бути. Факти об'єднують, а думки — роз'єднують. Тому не треба вважати думки людей фактами. Факти просто є, а думки змінюються. Таку позицію Крішнамурті можна назвати позитивістською, але він далекий від того, щоб розуміти факт так само як Огюст Конт, засновник позитивізму в XIX ст.. Для Конта факт — це те, що можна науково довести та обґрунтувати, але для Крішнамурті факт не є предметом віри, раціонального вимірювання чи доведення; факт бачить (розуміє) безпосередньо незатьмарений думками розум. Щоб досягнути такого стану, необхідно осягнути себе за допомогою медитації. Медитація розпочинається із спостереження за життям, і поступово в процесі такого спостереження зникає той, хто спостерігає. Тоді з'являється бачення цілого життя, а не лише якогось його фрагменту. Тоді життя стає постійною медитацією, яка приносить велику радість та енергію, бо навчилися дивитися на все (дерево, небо, іншу людину, пташку тощо) без жодного «Я», без жодного поділу на «Я» і світ. Є лише факт дива, факт свіжого сприйняття свідомістю без її змісту (думок, образів, уявлень, понять, упереджень тощо). В цьому полягає і сенс освіти. Освіта повинна навчати медитації, спостереженню, а не давати готове знання, яке завжди є минулим, відомим. Саме відоме перешкоджає людині бачити те, що є. Відоме, тобто минулий досвід, минуле знання, формує «Я». В процесі навчання медитації це «Я» поступово зникає, і людині відкривається ціле (поле) життя.
Прихильники Джидду Крішнамурті створили некомерційні організації в Індії, Англії та США незалежні школи. Триває переклад і поширення тисяч його виступів, публічних розмірковувань, записів у різних форматах — друкованому вигляді, у вигляді аудіо-та відеозаписів, в онлайн-ресурсах на багатьох мовах.
Мері Латьєнс, автор кількох книг про Джидду Крішнамурті, котра знала його з дитинства, так визначає головну мету його вчення: «Звільнити людей із пут, що відокремлюють одну людину від іншої, таких як раса, релігія, національність, поділ на класи, традиції, щоб за допомогою цього трансформувати людську психіку».