Вірджинія Вулф

Одного разу в сім'ю прийшли скрутні часи: в 13 років Вірджинію згвалтував її кузен, що відбилося на психіці дівчинці. Більше вона не підтримувала стосунків з чоловіками, особливо з фізичної сторони. Після цього померла мати Вірджинії від запалення легенів. Психологічна травма дівчинки була настільки порушена, що вона намагалася накласти на себе руки, проте її вдалося врятувати. Після всіх цих подій, депресія стала частиною життя письменниці.

Незважаючи на те, що Вірджинія ставилася негативно до чоловічої статі, вона зустріла чоловіка, якому зізналася, що не зможе з ним жити повноцінним життям. Незабаром вони одружилися, і він став для неї опорою у всіх її починаннях.

Перша в світовій літературі ХХ століття, яка зважилася привернути увагу на соціальний досвід жінок. Вона допомагала їм ставати помітними в суспільстві і втілювати можливості в реальність, включаючи психологічні відвертості.

Новаторство в творах Вірджинії Вульф представляло численний шлях протесту проти патріархальних устоїв. В даний час її два твори вважаються основоположниками феміністичної літератури: есе «Власна кімната» (1929) і роман «Три гінеї» (1938).

У Вірджинії не було дітей, тому вона досить сильно любила своїх племінників. Про письменницю дізналася вся Росія, коли під час «відлиги» 1960-х років, в літературі проявився особливий інтерес до модернізму.

Пішла з життя Вірджинія Вулф у 1941 році, наклавши на себе руки.