Вашуленко М.

Вашуленко Микола Самійлович – (нар. 1 червня 1941, с. Дмитрівка Бородянського району Київської області) — український мовознавець, методист, доктор педагогічних наук з 1992, професор з 1993, дійсний член Національної академії педагогічних наук України з 1995, заслужений діяч науки і техніки України. Головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України. Закінчив Вашуленко Микола Самійлович у Глухівський педагогічний інститут у 1961, а у 1972 — філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Працював учителем, вихователем у школах-інтернатах міст Шепетівки (Хмельницька область), Бучі (Київська область). У 1972—1994 став науковим співробітником НДІ педагогіки України, з грудня 1995 — головним ученим секретарем АПН України. У 1976 році Вашуленко захистив кандидатську дисертацію «Робота над орфоепією як одна з умов формування у молодших школярів навичок орфографічного письма». У 1992 році захистив докторську дисертацію «Теорія і практика навчання української мови в чотирирічній початковій школі». З 2016 року йому присвоєне звання Почесного професора Глухівського НПУ ім. О.Довженка. Наукова діяльність Миколи Самійловича пов'язана з методикою навчання української мови в початкові школі. Основними його працями є: «Орфоепія і орфографія в 1—3 класах» (1982), «Методика викладання української мови. Навчальний посібник для педучилищ», «Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1—4 класах» (1991). Співавтор «Букваря» (1997) та підручників «Рідна мова» для 1—4 класів.