Шабловський В.

2006 року працював у «Газета Виборча».

За свої репортажі отримав цілу низку відомих нагород, зокрема 2007 року здобув премію «Melchiora» в категорії «Натхнення року» за приналежність до найкращої школи репортажу (зображення невідомого обличчя Туреччини, ретельно підібрану документацію та образну мову). 2008 року здобув перемогу в конкурсі «Amnesty International» для авторів найкращих текстів, які присвячені темі прав людини, за статтю «Це з любові, сестро», яку надрукував «Duży Format» (укр. «Великий формат»). Стаття розповідає про драматичні події із життя жінок в Туреччині, які стали жертвами «Вбивства честі». 2011 року став лауреатом Премії імені Беати Павляк (пол. Nagroda imienia Beaty Pawlak) і номінувався на Літературну нагороду «Ніке»за книжку «Убивця із міста абрикосів» (пол. «Zabójca z miasta moreli» (2010)) та «Репортажі з Туреччини», які написав після бесіди із терористом Мехметом Алі Агджоєм та всією його родиною. Премія імені Беати Павляк присуджується в Польщі за найкращу публікацію про інші релігії та культури, окрім цього статті Вітольда Шабловського на турецьку тематику відзначено премією Європейського парламенту.

Разом із своєю дружиною Ізабеллою Мейз написав книжку «Наша маленька ПНР» (пол. Nasz nowy PRL), що стала своєрідним експериментом: подружжя немовби перенеслось до 1981 року (протягом пів року вони використовували тогочасну техніку, читали тогочасні газети тощо). 2014 року Вітольд Шабловський опублікував книжку «Танечні ведмеді», яка описує життя у посткомуністичних країнах, а 2016 року видав книжку «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині», що розповідає про Волинську трагедію.