Маркес Габріель Гарсіа

Габріє́ль Гарсі́я Ма́ркес ( 6 березня 1927 - 17 квітня 2014) колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льйоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття.
Габрієль Гарсія Маркес народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, надалі жив у Мексиці та Європі, перед смертю — переважно у Мехіко.
У 1946 році він вступив у Національний університет Колумбії на юридичний факультет.
Перше оповідання Гарсії Маркеса було опубліковане 1947 року, але його автор не мислив себе професійним літератором.
З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті та рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував у Польщі, Італії, Франції, Венесуелі та США.
У 1982 році Маркесу було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».
Найвідоміші твори: «Сто років самотності», «Кохання під час холери», «Полковнику ніхто не пише» та інші.