Кундера М.

Двоюрідний брат - письменник і перекладач Людвік Кундера. Під час навчання в середній школі Мілан написав перші вірші. Після Другої світової війни підробляв різноробочим і джазовим музикантом. Мілан закінчив школу в 1948. Почав вчитися на філософському факультеті Карлового університету (Прага), вивчав там музикознавство, кіно, літературу й естетику, після двох семестрів перевівся на факультет кіно Празької академії. У 1950 перервав навчання через політичні причини, однак все-таки закінчив його в 1952. Працював асистентом і пізніше професором академії на факультеті кіно, викладав світову літературу. У той же час він вступив в редакційні ради літературних журналів Literarni noviny і Listy. У комуністичній партії Чехословаччини був з 1948 по 1950. У 1950 був виключений за «антипартійну діяльність і індивідуалістичні тенденції». З 1956 по 1970 знову в КПЧ. У 1953 опублікував свою першу книгу. До середини 50-х займався перекладами, есе, драматургією. Став відомий після випуску збірника віршів та виходу 3-х частин циклу новел «Смішні любові», написаних і опублікованих з 1958 по 1968. У його першому романі «Жарт» (1967) мова йде про становище чеської інтелігенції в умовах радянської дійсності. В цьому ж році Кундера взяв участь в IV з'їзді спілки письменників Чехословаччини, де вперше відкрито прозвучали заклики до демократизації суспільного і політичного життя країни і який почав процеси, що призвели до Празької весни. Після введення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 Кундера брав участь в ряді демонстрацій і зборів протесту, за що був позбавлений можливості викладати. Його книги були вилучені з усіх бібліотек Чехословаччини. У 1970 році за звинуваченням у співучасті в революційних подіях він був повторно виключений з партії, йому було заборонено публікуватися. У 1970 Кундера закінчив другий роман «Життя не тут», де в гротескно-сюрреалістичній формі розповідає про кризу особистості і творчої деградації поета в умовах формування соціалістичної Чехословаччини. Головний герой роману - молодий поет Яром - еволюціонує від сюрреалізму в дусі Андре Бретона до соціалістичного реалізму. Роман був виданий в 1973 в Парижі. Третій за рахунком роман письменника - «Вальс на прощання» (1971) - витончена розповідь про перебування кількох героїв в курортному містечку. Це перший роман Кундери, присвячений, головним чином, сексуальній тематиці. У 1975 Кундеру запросили працювати професором в Реннській університет (регіон Бретань, Франція). Четвертий роман Кундери «Книга сміху і забуття» (1978) по суті являє собою цикл з кількох історій і есе, об'єднаних спільними персонажами (Таміна, сам Кундера), темами і образами (сміх, ангели, Прага). За цю книгу в 1979 чехословацький уряд позбавив письменника громадянства. З 1981 Кундера - французький громадянин. Роман «Безсмертя» (1990) - останній, написаний ним чеською мовою. З початку 1990-х Кундера пише по-французьки. Три французьких романи - «Неспішність» (1993), «Справжність» (1998), «Незнання» (2000) - більш мініатюрні, камерні, ніж його чеські романи. У жовтні 2008 співробітник чеського Інституту з вивчення тоталітарних режимів Адам Граділек опублікував в тижневику Respekt статтю про те, що Кундера в 1950 доніс поліції про Мирослава Дворжачека, який спочатку втік до ФРН, а потім таємно повернувся до Чехословаччини в якості агента американської розвідки. Дворжачек був засуджений до 22 років ув'язнення, з яких відбув 14. Після публікації Кундера заявив: «Я просто шокований всією цією історією, про яку мені нічого не відомо і якої взагалі не було. Мені абсолютно невідомий чоловік, про якого йде мова. Це брехня". Твердження про те, що письменник нібито був донощиком, викликали гарячі суперечки в Чехії.