Кастанеда К.

Перші книги Карлоса Кастанеди були прийняті науковим антропологічним співтовариством, але, з поглибленням Кастанеди в окультну і езотеричну проблематику, наукова значимість книг Кастанеди в області антропології була критично переосмислена і відкинута. Неможливість перевірити описані в книгах події викликала шквал критики стосовно їх достовірності. З цієї причини критично налаштовані читачі розглядають книги Кастанеди, як художній вимисел.

У більш пізніх книгах та інтерв'ю Кастанеда пояснив, що його книги - феноменологічний звіт, метафоричний і міфологічний опис з області окультизму і містицизму. Він вказував, що описані методики не є різновидом психоаналізу або психологічної допомоги, а в 1996 році Кастанеда випустив статті в «Журналі прикладної герменевтики», написані в 1971 році, в яких, у вступному слові, зв'язав вчення про «Шляхи знання» з герменевтикою - філософським методом тлумачення текстів. У подіях книги Кастанеди «Колесо часу» учитель Кастанеди Хуан Матус заявив, що придумав псевдо-індіанську шаманську дурницю для відволікання уваги. В інтерв'ю 1985 року Кастанеда пояснив, що слово «тольтекі» слід тлумачити не в антропологічному значенні, як індіанську культуру Месоамеріки, а в широкому сенсі, як позначення «людей знання», подібно до категорії філософів.

Карлоса Кастанеду критикують за опис психоделічних рослин, несумлінне ставлення до своїх послідовників і розбещеність в пізній період (90-і роки). Читачі, які вирішили піти за Кастанедой, з'їжджалися на лекції і семінари, і виявилися, згодом, кинутими, зберігши образу на Кастанеду на багато років, незважаючи на пояснення Кастанеди про те, що учень повинен бути незалежним від учителя.

Карлос Кастанеда залишається одним з найяскравіших мислителів езотеричної, містичної і окультної спрямованості в руслі другої половини XX століття, що характеризується розвитком ідей постмодернізму на тлі науково-технічної, сексуальною і психоделічної революції західного суспільства.