0 ₴ 7 000 ₴

Афонін М.

Матвій Іванович Афонін (1739-1810) - російський ботанік, перший російський професор натуральної історії (зоології, ботаніки та мінералогії).

У 1758 році Матвій Афонін закінчив дворянське відділення Університетської гімназії, де навчався з Г. А. Потьомкіним, і був посланий в Кенігсберг. Понад півтора року пробув в Кенігсберзькому університеті, вивчаючи німецьку і латинську мови, математику, логіку, експериментальну фізику, а також онтологію, космологію і психологію. У 1760 році був відправлений в Упсальський університет, де вивчав зоологію і ботаніку під керівництвом Карла Ліннея, а також мінералогію у А. Тіндстрёма і хімію і металургію у Ю. Г. Валлеріуса; 17 травня 1766 роки захистив підготовлену під керівництвом Ліннея дисертацію Usus Historiae Naturalis In Vita Communi ( «Про користь природної історії в домашньому побуті»).

З січня 1770 роки читав в Московському університеті лекції з ботаніки та зоології, а після від'їзду до Німеччини професора І. Х. Керштенс йому було доручено також викладати мінералогію, результатом чого стало утворення кафедри натуральної історії. Афонін став першим професором нової кафедри. З 1770 він також читав курс домоводства, що включав всі галузі тваринництва та землеробства. Натуральну історію Афонін читав латинською мовою, а землеробство - російською, по шведськими джерелами. У 1774 році був проведений в ординарні професори. Масон, член ложі «Озіріс» з 1776 року.

М. І. Афонін - автор першого в Росії університетського курсу з агрономії (1770-1777), продовжувач ідей М. В. Ломоносова про чорноземах, він вперше висунув ідею створення музею грунтів.

Його діяльність в Москві тривала всього сім років - здоров'я, що похитнулося ( «слабкість грудей») змусило подати у відставку і переселитися спочатку в Санкт-Петербург (де він працював в канцелярії Військової колегії, а потім в Гірському училище), а в 1784 році - в Крим, де отримав ділянку землі за клопотанням гімназичного товариша Г. А. Потьомкіна. У 1784-1788 роках М. І. Афонін був «директором економії» в Катеринославському намісництві і в Криму. Зав'язавши дружбу з П. С. Палласом, Афонін ставив разом з ним агрономічні досліди, про які повідомляв Вільному економічному суспільству, членом якого він був.

Матвій Іванович Афонін помер в 1810 році на Україні в місті Миколаєві.