Ох, як же мене затягнула ця книга! Реальний світ практично не існував, а будь-яке його нагадування про себе сприймалося як відволікаючий фактор. І якщо до першої книги серії довелося недовго пристосовуватися, звикати до розтягнутої докладної розповіді, то в цій частині читання не доставляло нічого, крім задоволення. Який же продуманий світ, які рідні персонажі і знову нерозгадані таємниці! Ось, здавалося б, і так зрозуміло, чим все закінчиться, адже чорне - чорне а біле - біле. Читати про зв'язок з вовком було суцільне задоволення, любовна лінія була однією з головних, але не прагнула відволікти від основної розповіді і не дратувала. А ось сам Фітц трохи став напружувати своїм мисленням і діями. Не сильно, але все ж осад залишився. Подивимося, що далі буде.

Потонула в світі фентезі. Королівський вбивця - друга книга трилогії. Тут є і добро і зло, головний герой, за якого переживаєш всією душею і антигерой, якого хочеться придушити. І на кожній сторінці надія, що переможе саме добро. Не хочеться писати факти з книги, щоб не псувати задоволення тим, хто зважиться прочитати. Але останні кілька глав не відпускали. Тільки дочитавши можна видихнути і дозволити собі недовго перепочити, перед тим як почати читати третю книгу