Чорний ворон. Залишенець (кінообкладинка)

Відверто зізнаюсь, я не любитель історичних романів, але «Чорний Ворон» Василя Шкляра прочитав із задоволенням. Наскільки із задоволенням, що опісля навіть ознайомився з історичними фактами, які автор описує доволі достовірно та цікаво.
Найбільше у вказаному романі мене вразила навіть не сюжетна лінія, а стиль написання, який використовує письменник. До прочитання «Чорного Ворона» вважав себе доволі непоганим знавцем рідної мови, однак під час ознайомлення з книгою постійно доводилось звертатися до словника, щоб дізнатися визначення деяких слів. Але така робота зі словником не втомлює, а навпаки розпалює цікавість ще більше: яким же новим виразом автор здивує читача? Таку мову хочеться поглинати безкінечно – вона збагачує, надихає та сповнює відчуттям гордості за її різноманітність і вишуканість.
Сюжет показує доволі складну і суперечливу, місцями безнадійну, боротьбу за світле й незалежне майбутнє України, яка ведеться на Черкащині у 20-х роках ХІХ століття. Молоді хлопці знаходять в собі силу і відвагу, щоб кидати виклик радянській владі, міць якої все ширилась і розросталась у той час. Головний герой уособлює в собі рух опору, кидає виклик системі та стоїть до кінця за справу своєї честі, справу, якій він присвятив усе життя…
Події, які описуються в романі, доволі близькі мені, оскільки сам я місцевий житель. Однак, впевнений, що і мешканці інших регіонів України, а також любителі літератури за кордоном знайдуть для себе багато цікавого, нового й корисного в цій книзі.
Уроки історії завжди важливі, щоб не повторювати помилок минулого в майбутньому. А уроки історії, викладені В. Шклярем, не залишать байдужими навіть пересічних читачів.