Бувають книги, які читаєш і бажаєш, щоб вони ніколи не закінчувались – до автора виникає лиш одне прохання (навіть крик душі): «Не переставай писати!!!» Коли читання поглинає і вириває з реальності настільки, що випірнувши нарешті назовні зі сторінок, ти відчуваєш розпач і розчарування.
Виникає запитання: чому ця книга не втрапила мені до рук раніше? Чому цей безсумнівний шедевр світової літератури не вивчають в наших школах? Натомість нам підсовували «Хатинку дядька Тома», «Смерть у Венеції», «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» та ін. Ні в якому разі не хочу применшувати літературні заслуги авторів перелічених творів, можливо навіть знайдуться вдячні читачі, які будуть від них у захваті, однак у мене особисто їх прочитання не викликало нічого, крім нудьги і думок на кшталт: «О, Боже, коли це вже все закінчиться?» (я був порядним учнем, тому доводилося читати усю літературу, яку нам задавали в школі)…
Якщо у вам цікаво, чому саме необхідно викладати «Пересмішника» в школах та й взагалі чому варто читати цю книгу, спробую довести свою думку. ...