Яким кольором ви б розмалювали любов? Мабуть, багряно-червоним, еге ж? А тепло, родинний затишок? У мене асоціюється із жовтогарячою гаммою. Ммм, а страх вам, напевне, схочеться змалювати у темних, приглушених кольорах – коричневому, сірому, чорному. Ще є наївність, яка ледве видною бузковою ниткою тягнеться крізь чиїсь життя. Вся ця палітра почуттів, емоцій чудово відображена в книзі Івана Малковича та Софії Ус «Велике місто, маленький зайчик, або Мед для мами».
Це історія про те, що кожному з нас час від часу хочеться відчути себе маленьким зайчиком. Тою дитиною, про яку колись в дитинстві дбайливо і самовіддано піклувалася мама, визначаючи температуру ледь торкнувшись устами лобика. Мама давала ліки, винахідливо маскуючи їх у стравах чи питті, розважала цікавими невигаданими історіями із власного життя, турботливо заправляла ковдрочку і розтирала змерзлі ніжки. А ще вона брала в руки книги і читала-читала-читала, аж поки маленькі, посоловілі оченята мрійливо не поринали у царство сну. Мати завжди була тією людиною, що безвідмовно приходила на поміч у важких ситуаціях, несподіваних болячках. Завжди залишала увімкненим світло своєї душі у цьому багатоквартирному світі. І їй за це потрібно висловити щиру вдячність. Мабуть, такою подякою всім матерям і стала ця дитяча книга «Мед для мами».
Осінні кольори книги, розсипані яблука по бруківці, мрійливий погляд в далечінь під час заходу сонця, страхітливі шурхоти і тіні, що оживають, та рятівний червоний трамвайчик. А ще такі милі дитячі слова «Плямо, наплаво, фонтан, палк…» Усі елементи вдало склалися у цілісний пазл. І це створило дуже зворушливу розповідь про зайчика, який хотів проявити турботу про власну хвору матусю. Зайчик дуже любив свою маму, а як ми знаємо любов здатна творити чудеса. І головний герой книги створив таке маленьке чудо для найріднішої своєї людини. Той гарячий чай з духмяним липовим медом мама зайчика запам’ятає на все життя.
Оксана Попович