Інтернет гуртівня книг №1 в Україні
Інтернет гуртівня книг №1 в Україні знижка активується при збільшенні суми кошика
Екошопери Новинки

Мартін Іден

               «В межах її крайобрію містився увесь її світ: обмежений розум бачить обмеженість тільки в інших». Ця цитата, як на мене, найповніше описує конфлікт головного героя — Мартіна Ідена — зі світом, у якому йому довелося жити.

         Мартін походить із робітничого класу. Із самого дитинства він звик тяжко працювати, щоб мати хоч якісь кошти, бо на батьків розраховувати не доводилося. Уже протягом довгого часу юнак працює матросом. І, звісно ж, наступає переломний момент — одного дня стається подія, яка змінює його життя назавжди. Ні, і це зовсім не той звичний штамп із багатьох історій для підлітків, у яких головний герой раптово дізнається, що він — обраний і має врятувати весь світ. Мартін лише заступається в бійці за одного юнака — Артура. І з цього лише й зав’язується вся історія.

          Артур вирішує познайомити рятівника зі своєю родиною. Зіткнення зі світом, у якому насолоджуються мистецтвом, говорять на піднесені теми та мають вищу освіту, спонукає Мартіна до рішення переступити прірву між своїм походженням і так званим «високим» суспільством. Та головним двигуном для його роботи над собою стає кохання. А двигун — це та річ, яку потім дуже болісно втрачати.

          Мартін Іден почав свій шлях із самоосвіти. І, на диво, усі знання давалися йому неймовірно легко, адже він мав жвавий розум, природну допитливість та достатній багаж життєвого досвіду, який навіть не снився студентам університетів. І бути б йому щасливим і успішним, але досягнення мети не принесло йому, на жаль, очікуваної насолоди. Протягом книги Мартін зіткнувся з такою кількістю нерозуміння й відчуженості, що я не припиняла дивуватися, як можна не втратити силу духу й продовжувати боротися. Але скільки людині вистачить сил на боротьбу? І що стане останньою краплею?Джек Лондон намагався підштовхнути нас до роздумів над цими запитаннями.

             Наприкінці історії напруга починає постійно зростати. Ти вже просто сидиш і чекаєш, коли вона досягне максимального рівня, бо з кожною сторінкою стає все страшніше, ти ніби переживаєш ті ж самі емоції, що й Мартін.

           Окремо хочеться висловити своє захоплення стилем написання цієї історії. Якщо чесно, я давно так не насолоджувалася саме неспішним процесом читання книги. Живучи в шаленому ритмі великого міста та перебуваючи під постійним бомбардуванням інформації, яка змінюється зі стрімкою швидкістю, я вже забула про існування повільних сюжетів.

             Тут багато ліричних відступів та неймовірно гарних описів, які анітрохи не гальмують сюжет. Вони — його родзинка, те, за що я закохалася в цю книгу найбільше. Було так приємно поринати в описи почуттів персонажів. Це робило їх набагато ближчими до мене як до читачки. Часто я не могла втриматися й починала зачитувати подрузі вголос уривки, які мене зачіпали.

            «Сяйво вже меркло, а вони сиділи й розмовляли, як розмовляють усі закохані, зачудовані чарами кохання і примхливою долею, що так дивно з'єднала їх, певні, що люблять одне одного так, як ніхто нікого не любив. І без кінця-краю згадували вони свою першу зустріч, марно силкуючись поновити в пам'яті все, що тоді думали й відчували.

 Густі хмари на обрії заховали сонце, небо зайнялося рожевим світлом. Усе навколо потонуло в тому теплому одсвіті, і Рут заспівала "Прощай, щасливий день!". Вона співала зовсім тихенько, поклавши голову йому на плече, руками стиснувши йому руки, і кожен з них відчував на долоні серце другого».

             Для мене це настільки чуттєво, що я готова довго-довго висловлювати своє захоплення талантом Джека Лондона. Силкуюся описати, яку величезну насолоду я отримала від прочитання, але на думку спадають лише слова, що читати її можна вічність.

           Як я в школі обожнювала книгу «Біле ікло», так само сильно я тепер люблю й цю історію. Чуттєва й неймовірно сумна — саме такими словами я могла б її охарактеризувати. Після неї хочеться озиратися навколо та запитувати в людей і в самої себе: «Невже світ і правда такий? Невже ми й справді такі?» І хочеться вірити, що є на світі такі люди, як Мартін Іден. І що їх багато.

Дар’я Карпенко

Напишіть статтю і отримайте винагороду
Детальніше