Всі батьки постають перед цим запитанням. Хтось хоче вберегти дитину від небажаного впливу та не розповідає про війну, оберігаючи від зайвого стресу наскільки це можливо. Хтось хоче аби дитина була підготовлена та обговорює з дитиною це питання. Який з цих підходів є правильним? Давайте сьогодні розберемо, який варіант є найкращим для психологічного та ментального здоров’я дитини.
Варто почати з головного - хочете ви того чи ні, зараз інформація настільки доступна, що дитина може з легкістю дізнатись все сама. У 90% дітей є телефони та доступ до інтернету і соціальних мереж. Якщо телефона немає то він є у однокласника або ж у друга в дворі. Знайти доступ до джерела інформації простіше, ніж знайти сіль на поличках супермаркету чи пальне на заправці. Виходячи з цього, можна зробити висновок - говорити з дітьми про війну варто. Дитина перебуває в інформаційному просторі разом з вами і навіть не маючи доступу до зовнішніх джерел інформації вона буде чути ваші розмови. Найважливіше, в розмові про війну, правило - говоріть на мові дитини. Якщо дитині три роки то варто використовувати прості слова та легкі пояснення, які буде легко зрозуміти. Якщо ви хочете пояснити ситуацію підлітку, тоді можна використовувати розумні та складні терміни. Таку розмову варто вести розмову спокійно без зайвих емоцій.
Саме ви, а не вулиця і друзі, маєте скласти уявлення про війну в голові дитини. Ви можете ділитись своїми почуттями, але не забувайте запитувати про почуття у свого дитини. Так і вам простіше буде, та й дитині відкритись буде легше, адже вона буде розуміти, що відчувати страх або ж якісь інші неприємні емоції пов’язані з війною це нормально.
Поради для батьків:
- підтримка, повага та чесність - принципи, яких варто дотримуватись в сім’ї
- доступно (відповідно віку) пояснювати ситуацію, що зараз відбувається
- ви повинні навести лад з власними почуттями, адже діти підсвідомо копіюють поведінку своїх батьків (якщо відчуваєте, що самі не можете впоратись з емоціями, варто звернутись до спеціаліста)
- спостерігайте, звертайте увагу на настрій та поведінку дитини, відповідно до цього вирішуйте чи достатньо часу ви приділяєте розмовам та поясненням
- краще про війну розповісте ви, ніж будь-хто. Донесіть правильну та достовірну інформацію
- однієї розмови недостатньо, потрібно говорити не один раз і не два, не забувайте про це
- будьте готові до різної реакції - страху, сліз та агресія, поговоріть про емоції та підтримуйте дитину
Ви маєте бути основним джерелом інформації та пояснення ситуації для дитини. Не забувайте обговорити з дитиною всі проблемні моменти, наприклад сигнали Повітряної тривоги, що робити коли вона лунає, що потрібно мати з собою. Чіткий алгоритм дій дасть вашій дитині додаткове відчуття безпеки, адже невизначеність призводить до небажаного стресу.
Говоріть з дітьми про війну заради їхньої безпеки.
Пам’ятайте, з кожним днем ми ближче до перемоги.
Українці непереможні!
Все буде Україна!
