Сучасний світ і список стереотипів суттєво змінився за останні десятиліття, але дещо залишається незмінним - людська природа.
Ми - найжорстокіші жителі планети Земля. І не будемо зараз про тварин, які вбивають і полюють один на одного, бо жоден вовк чи лев не вбив антилопу чи зайця просто так, заради забави. Всі вони намагаються вижити, знаєте цей природній баланс - нічого не забагато і не замало. Зростає кількість зайців, вовки мають можливість харчуватись більше і автоматично зростає популяція вовків. І в зворотному порядку, зменшення одного виду тягне за собою зменшення іншого. Все просто, як 2+2, але ти ніколи не знатимеш, що відбувається в голові людини, яка сидить поруч з тобою в автобусі. Йдучи додому ввечері, ти не можеш судити, хто крокує позаду тебе і які в нього мотиви.
Ми найрозумніші = ми найжорстокіші.
Так випала доля, що жінки - це слабша частина людського населення, хоча ми не згодні, та нехай. Часто прекрасну половину людства сприймають як одноразову річ чи просто як гарний предмет інтер’єру. Часто жінки зазнають насильства, але бояться сказати про це, бо так вже влаштований світ, що швидше за все на них чекає осуд, цькування і зневага. І годі сподіватись на жалість чи співчуття.
Тебе запитають: «А в що ти була вдягнута? Може в тебе була надто коротка спідниця чи надто відвертий виріз на блузці? Звісно, ти сама провокуєш і зваблюєш, якої реакції ти чекала? Можливо, ти поводила себе надто відверто? Посилала двоякі сигнали? А чого ти хотіла в такому випадку?»
А що скажуть люди, ти ж зганьбишся! Ніхто не захоче з тобою одружуватись, бо ти вже брудна і розбещена. Ти винна! А він - просто чоловік, який хотів задовольнити свої потреби і байдуже яким чином – скажуть вони.
Хто я така, щоби стверджувати подібне? В першу чергу жінка, яка багато спілкується і не менше читає. Якщо в поле зору Ваших очей ще не потрапила статистка щодо цього питання, то будь ласка. За результатами дослідження ОБСЄ 67% жінок, з опитаних в рамках дослідження, віком від 15 років, зазнавали психологічного, фізичного або ж сексуального насилля. Кожна 10 жінка пережила фізичне або ж й сексуальне насильство вчинене іншою, ніж її партнер, особою. Ось такі плачевні дані надає нам статистика та опитування. А це ми ще не знаємо, хто побоявся зізнатись навіть в анонімному опитуванні, бо сказати вголос «Так, я зазнавала насильства» - означає визнати цей факт. Визнати, що брехала сама собі стільки років, що цього не було.
Єдине, що можу сказати зі своєї точки зору - Я хотіла бути людиною серед людей! Ніхто не має права поводити себе, як тварина, хай які сигнали посилає жінка, хай який одяг на ній. Ніхто не повинен користатись жінкою проти її волі, хай би як вона пускала бісики очима, хай би скільки вона випила. Жоден не може змушувати жінку робити щось проти її волі чи заради отримання якихось привілеїв.
"Він думав, що почуття сорому змучить мене мовчати" - казала одна з героїнь книги, про яку йтиметься пізніше. І таки так, сором - почуття, за яким ховаються сотні сексуальних злочинів, нахабних домагань, брудних натяків і зґвалтувань. Сором, який не повинен стояти на першому місці, коли відбуваються подібні речі. Зазвичай всі ці історії, випадки і сльози помирають разом з нами. Не знає ніхто, ні мама, ні подружка, ні чоловік, ні діти. Кожна скривджена жінка ховає ці спогади в глибині своєї душі і відчайдушно сподівається, що зможе забути, зможе пережити і рухатись далі. Але як би далеко в собі ми не ховали ті жахливі картинки з минулого, якою купою позитивних думок і розумних висновків ми не засипали зверху той біль, ніщо і ніколи не зітре його з пам’яті. Він прийде, цей страх знову паралізує, коли випадково опинишся, наприклад, в товаристві, де до тебе буде прикута увага чоловіків.
Але 21 століття дає можливість жінкам наступити на горло осуду і сорому, дозволяє винести весь бруд назагал. Щоб ті, хто, можливо, планує чи сподівався чинити щось подібне, знав, що Вона не буде мовчати. Вона - #MeToo. Кожен, хто хоча б раз робив щось, що порушувало права жінок, але якимось чином уникнув покарання за це, буде прокидатись вночі в холодному поту і сподіватись на те, що їй не вистачить сміливості сказати #MeToo.
Бо соромно має бути не жертві, а злочинцю, який вчинив наругу. Емоційну чи фізичну, не має жодного значення.
Ось Ви дійшли до тої частини статті, де на Вас чекають книги, які підняли цю болючу тему і розповіли всьому світові про те, про що довго мовчали. Те, над чим плакали, залишаючись наодинці. Спогади, які вселяють страх перед чоловіками.
"Вона розповіла. Викриття сексуального
насильства і становлення руху #MeToo –
книга, авторками якої є двоє сміливих журналісток, які, незважаючи ні на що, насмілились порушити болючу тему сексуального насильства.
Вас шокують реальні історії людей, жінок, які не є витвором фантазії авторок. А є реальними фактами, які підкріплені шаленою кількістю доказів. Інтерв’ю, які сколихнули світ своєю правдивістю і водночас болем.
Але Ви не подумайте, жодна з героїнь книги не хотіла викликати жалість, виправдати себе чи щось таке. Вони зробили це заради майбутніх поколінь, підростаючих жінок, щоб ті не відчували того сорому, який довелось пережити їм. Щоб ті, хто був на їхньому місці, знали, що вони не самотні і їх зустрінуть з підтримкою. Можна ще багато розповідати, переповідати, але я вважаю, що ні до чого нам ті балачки, потрібно просто якнайшвидше робити замовлення на сайті Bookopt.
Вперше так відверто, вперше настільки відкрито.
Але рухаємось далі, поволі крокуючи виданнями, які також зачепили цю гостросоціальну тему.
"Моя темна Ванесса" Кейт Елізабет Расселл
- це історія вже жінки, яка переосмислює події сімнадцятирічної давнини.
Тоді вона була п’ятнадцятирічною та ще геть недосвідченою дівчиною, яка закрутила роман з сорокарічним викладачем англійської мови. І тепер, коли проти нього висунуто звинувачення у сексуальному домаганні, в пам’яті вже жінки випливають спогади минулих часів. Хто був ініціатором цих стосунків? Можливо, саме вона? Коли сама того не розуміючи, спровокувала викладача своєю поведінкою, сама хотіла цих стосунків, і немає жодних підстав для звинувачень чоловіка. Це було кохання чи її просто використали?
Унікальна історія сповнена сумнівів, протиріч, осуду і вагань вже чекає на Ваш вирок на сайті Bookopt.
Аби раптом не здалось, що ця стаття надто феміністична, хочу зауважити, що серед представниць прекрасної статі є це ті гадюки. І це ще я спробувала м’яко висловитись. Є ті, які вдало користуються своєю «слабкістю», щоб отримати легку наживу. В кожному з нас, незалежно від статі, є і добро, і зло, а ось яку ми сторону виберемо - це вже геть інша історія.
Далі Вашій увазі надається книга, яка також присвячена даній темі -
«Не кажи нікому» Саші Камінської.
Варто зауважити, що чим далі ми рухаємось, тим швидше тане наш віковий цензор. Оскільки ця книга передбачає обмеження у віці 16+, тоді як попередня була 18+.
Всі ми колись були, чи ще наразі є, геть юними дівчатками, які вірять в істинне кохання та всі інші казки, які закарбувались в голові ще з дитинства. І кожна з нас чудово знає, що з тими часами пов’язані сотні секретів, страшних ситуацій, безглуздих вчинків, про які можна шкодувати все своє життя. Головна героїня твору аж ніяк не виняток, книга подана у вигляді щоденника 14-річної дівчинки Аріни. Вона - така як ми, щира, дещо дивна і доволі емоційна.
«Не кажи нікому» - це не тільки назва цієї книги, це правило, за яким живе багато дівчат і жінок. Правило, що пов’язане з тілесністю, соромом, стресом і наругою. І відповідно проблемами, які випливають з всіх цих почуттів.
Книга буде корисною не лише для підлітків, адже коли ти робиш якісь помилки, до того ж ще й в такому молодому віці, тобі важливо знати, що ти не один. Ось ще хтось, ще одна дівчинка така сама, як я. З проблемами, страхами і натягнутими відносинами з батьками. Я можу навчитись на її помилках і не повторювати їх у своєму житті. Книга буде корисна й для батьків, які хочуть краще зрозуміти своїх дітей, своїх донечок, з якими часто буває ой як не просто.
Книги – це не тільки красиві історії, а й досвід і можливість на прикладі інших, хай і вигаданих персонажів, уникнути неприємних ситуацій у своєму житті. Тому мерщій переходьте за посиланням і здобувайте нові знання, для себе та своїх близьких, разом з Bookopt.
«Говори» Лорі Голс Андерсон
буде наступною представницею даної теми. Книга, яка також адресована більше читачам підліткової вікової категорії і піднімає одну з найболючіших тем для батьків та дітей - #Говори.
Задовго до #МеТоо вона почала #Говорити, саме такий напис кидається в очі, коли вперше береш цю книгу в руки. Ще одна тринадцятирічна дівчинка, яка дозволяє читачеві заглянути в найпотаємніші закутки своєї душі, і дає прочитати свій щоденник. Як виявляється, звичайне життя підлітка не таке вже й одноманітне, і якщо вони не говорять про проблеми в школі з друзями чи навіть з вчителями, повірте, це аж ніяк не означає, що їх немає. За милою посмішкою може ховатись безліч різних емоцій, таких як страх чи емоційне й фізичне насильство. Біль від байдужості оточуючих, від лицемірства та підлості, з яким доводиться стикатись у міру зростання, і до якого аж ніяк не можливо бути готовим.
Знову ж таки корисна і для батьків, які прагнуть порозуміння і щирості від своїх дітей.
Але головне це - #Говорити.
Заговорити і почути можна завдяки ресурсу Bookopt, де за вигідною ціною можна із задоволенням придбати дану книгу.
Ну і наостанок, книга, яка запала мені глибоко в душу вже досить давно і я ніяк не можу дозволити собі не розповісти про неї. Хоч і вона не геть стосується теми, але оскільки ми плавно перейшли до мотиву спілкування між батьками та дітьми, вона буде тут більш ніж доречною.
«Перехідний вік... моєї мами»
української авторки Ірини Мацко точно заслуговує на Вашу увагу.
Повість про дорослішання, нові почуття, думки, прагнення і бажання. Та в цій книзі разом з дівчинкою дорослішає і її мама. В її житті відбуваються не менш приголомшливі події і звісно ж зміни. І коли головна героїня твору Аля прочинає це розуміти, її відносини з мамою переходять в геть інше русло. Мама, в свою чергу, долаючи труднощі дорослого життя, також розуміє, що її донька змінилась. Вона вже доросла і заслуговує такого ж ставлення та відвертості. Саме на цьому етапі вони стають не просто мамою і донькою, а стають подругами.
А що з цього спілкування вийшло, Вам доведеться дізнатись самим, і звісно ж не без допомоги Bookopt.
Як показує практика, якщо ти говориш правду, тобі немає чого боятись. А тим паче зараз, коли люди довкола, хоч і не всі, але в більшості, здатні співпереживати і підтримувати. Якщо раптом у Вашому житті відбулись подібні жахливі події - не тримайте це в собі. Розкажіть. Не хочете публічно визнавати і заявляти #MeToo - не проблема. Скажіть подрузі, поділіться з мамою, поплачтесь чоловікові, ну і звісно не збувайте про спеціалістів в даній сфері.
Будьте відвертими з собою разом з Bookopt.
Катерина Хомишин
